Священномученик Олександр Єрошов

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 19-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця травня на 19-й день — Собор новомучеників і сповідників Бєлгородських / липня на 19-й день — Собор Курських святих

Священномученик Олександр народився 22 листопада 1884 року в селі Чернянка Новооскольського повіту Курської губернії в сім’ї селянина Луппа Єрошова. З дитинства Олександр мріяв стати служителем Христової Церкви. У 1896 році він закінчив сільську школу і поїхав до Києва, де довгий час співав у монастирському хорі, і тут ґрунтовно вивчив церковний устав і богослужіння. У 1911 році був висвячений на диякона.

У 1918 році диякон Олександр закінчив пастирські курси в Харкові і був рукопокладений на священника. Служив він у Свято-Троїцькому храмі в селі Вільшанка Новооскольського повіту. У 1934 році єпископ Антоній перевів його до Успенського храму села Велика Халань Корочанського району Курської області.

Влада, маючи намір закрити цей храм, зажадала від парафії під виглядом сплати податків здачі державі додаткових коштів. Гроші були виплачені, але церковна рада Успенського храму, вказавши на незаконність цих дій, попросила врахувати ці кошти як сплату податків за наступний рік. Однак влада вчинила інакше: 22 лютого 1935 року співробітники НКВС заарештували отця Олександра.

Отець Олександр підписував протоколи допитів, не читаючи їх, але, запідозривши недобре, зажадав від слідчого, щоб той дозволив йому написати відповіді власноруч. Той дозволив. Знайомлячись зі слідчою справою, священник не виявив цього протоколу в справі і просив слідчого його показати, на що слідчий відповів, що протокол ним був знищений.

Під час судового засідання після слідства отець Олександр сказав: “У пред’явленому мені обвинуваченні винним себе не визнаю… Я свої свідчення на попередньому слідстві підписав, але не читав… Вказівок про посилення проповідей і молебнів Вільгельмський мені не давав, він тільки питав, яка у мене йде служба в церкві, — я йому розповів, що служу вечірні по недільних та інших святкових днях. Запитував, чи ведеться у мене церковний спів, я сказав, що співають любителі…”

Священника було засуджено до п’яти років ув’язнення у виправно-трудових таборах і відправлено до Середньо-Бєльського табірного пункту Далекосхідного табору. У 1938 році, коли він уже відбував там покарання, він був заарештований і обвинувачений в рамках справи “Справа архієпископа Онуфрія (Гагалюка) та ін. Благовєщенськ, 1938 р.”. 1 червня в Благовєщенську він був розстріляний разом з іншими обвинуваченими за цією справою і похований у спільній безвісній могилі.