Місяця лютого на 4-й день

Священномученик Олександр народився 22 травня 1888 року в селі Петровському Бронницького повіту Московської губернії в сім’ї священика Петра Павловича Мінервіна. У 1904 році Олександр закінчив Коломенське духовне училище, у 1912 році – Московську Духовну семінарію і був висвячений на священика[1].
Під час гонінь від безбожної влади в тридцятих роках отець Олександр служив у храмі Різдва Христового в селі Варварине Подільського району. Як майже всі сільські священики, він мав невелике селянське господарство, яке 1930 року було владою конфісковано. Цього ж року отець Олександр був притягнутий до судової відповідальності та засуджений до п’ятдесяти рублів штрафу за те, що здійснив відспівування спочилого парафіянина, про смерть якого не було отримано документів із РАГСу.
21 січня 1938 року влада заарештувала священика і ув’язнила в Таганській в’язниці в Москві.
– Чи визнаєте ви себе винним у пред’явленому вам обвинуваченні в антирадянській агітації? – запитав отця Олександра слідчий.
– Винним у пред’явленому мені обвинуваченні я себе не визнаю, – відповів священик.
На наступному допиті слідчий запитав його, чи в усьому він згоден із політикою, яка проводиться радянською владою, і отець Олександр відповів:
– Основна розбіжність у мене в поглядах із радянською владою і комуністичною партією полягає в тому, що я не погоджуюся з політикою, яка стосується масових репресій священнослужителів, насильницького закриття церков і нав’язування віруючим антирелігійних поглядів.
– Чи визнаєте ви себе винним у систематичному проведенні серед віруючих контрреволюційної діяльності?
– Винним себе у проведенні контрреволюційної діяльності не визнаю.
2 лютого 1938 року трійка НКВС засудила отця Олександра до розстрілу. Священика Олександра Мінервіна розстріляли 17 лютого 1938 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.