Священномученик Неофіт, єпископ Урбінський

Місяця жовтня на 28-й день

Священномученик Неофіт, єпископ Урбнісський, колишній персидський воєначальник Омар, брав участь у поході султана Ахмета, який вторгся до Грузії. Під’їжджаючи до Шиомгвімської обителі з передовим загоном, Омар, за Божим Промислом, побачив духовними очима сонм Ангелів над обителью і серед них старця – святого Шио. Вражений красою Шиомгвімського монастиря, Омар не торкнувся обителі, але в нього запалало бажання стати її ченцем.

Через деякий час він справді повернувся до Шиомгвімського монастиря з двома вірними своїми слугами. Тут він прийняв Святе Хрещення і постригся з ім’ям Неофіт, що означає «новообраний», а його слуги були названі у християнстві Христодулом та Христофором.

З цього часу святий Неофіт почав ревне подвижницьке життя і набув багато Божих дарувань. Він став настоятелем обителі, і слава про його ангельське життя рознеслася по всій Грузії. Католикос Самуїл IV (582–591) викликав його з обителі та поставив на Урбнісську кафедру.

Новопоставлений єпископ в апостольському дусі став розповсюджувати християнську віру серед язичників та вогнепоклонників, викорінюючи їхні хибні вчення. Тоді вони вирішили умертвити ворога їхньої релігії. Знаючи, що преосвященний Неофіт щодня ходить у кафедральний свій храм, присвячений першомученикові Стефану, і нерідко чуючи розповіді про смерть святого архідиякона побитого від юдеїв камінням, вони увірвалися до його будинку. Заставши єпископа на молитві, язичники схопили його, витягли геть і зазнали болісної смерті через побиття камінням. Це сталося 587 року.

Через деякий час тіло святого було перенесено до Шиомгвімського монастиря і покладено під престолом соборного храму.