Священномученик Митрофан Вільгельмський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 19-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця травня на 19-й день — Собор новомучеників і сповідників Бєлгородських / липня на 19-й день — Собор Курських святих / вересня на 29-й день — Собор Полтавських святих

Священномученик Митрофан народився 4 червня 1883 року в місті Новомиргороді Херсонської губернії. Батько його, Григорій Вільгельмський, займався ремісничим промислом. Митрофан закінчив церковнопарафіяльну школу і з 1911 року служив у храмі псаломщиком. У 1922 році він був висвячений на диякона, а за рік був рукопокладений у священний сан і служив у храмах Одеської єпархії.

У 1924 році отець Митрофан був заарештований і засуджений до трьох місяців ув’язнення за звинуваченням у хрещенні дитини без довідки з РАЦСу. З 1928 року він став служити в Полтавській єпархії. У лютому 1934 року влада закрила храм, де служив священник, і отець Митрофан написав архієпископу Онуфрію (Гагалюку), якого добре знав як колишнього керівника Одеського вікаріатства, і отримав від нього благословення їхати до єпископа Антонія в Бєлгородську єпархію. Приїхавши до владики, отець Митрофан отримав місце і незабаром був призначений благочинним.

22 лютого 1935 року співробітники НКВС заарештували його. На допиті священник спочатку підписав свідчення, написані слідчим, але 22 червня дав інші свідчення, які слідчий змушений був записати.

Під час судового засідання, яке відбулося після слідства, отець Митрофан відкинув звинувачення, висунуті проти нього, і сказав: “У пред’явленому мені обвинуваченні винним себе не визнаю. Показання на попередньому слідстві неправильно записано. Слідчий записував з моїх відповідей на чернетку, а потім зачитав мені; я був згодний з записаним, а підписав показання, переписане начисто, яке не читав… Про посилення пастирської діяльності мені ніхто вказівок не давав, і я також нікому не давав таких вказівок, бо кожен священник сам знає свої обов’язки…”

Отець Митрофан був засуджений до десяти років у виправно-трудових таборах, і його відправили відбувати покарання до Середньо-Бєльського табірного пункту Далекосхідного ВТТ. У 1938 році священник був заарештований в таборі та став одним із обвинувачених за справою “Справа архієпископа Онуфрія (Гагалюка) та ін. Благовєщенськ, 1938 р.”. Трійка при Управлінні НКВС у Хабаровському краї винесла йому вирок у вигляді розстрілу. Отця Митрофана розстріляли 1 червня 1938 року і поховали у спільній безвісній могилі.