Священномученик Михаил Лекторский, пресвитер p1avgmrjec8nep2g107212ho9n3
Житія святих,  Жовтень

Священномученик Михаил Лекторский, пресвитер

Місяця жовтня на 14-й день

Протоієрей Михаїл Лекторський народився 9 листопада 1872 року, в сім’ї кубанського священика. Вступив і успішно закінчив курс Ставропольської Духовної семінарії зі званням студента в 1892 році. Був висвячений Преосвященним Євгеном і визначений на дияконсько-учительське місце в станицю Дінську, де був учителем однокласної церковно-парафіяльної школи. У серпні 1893 року був висвячений на священика і визначений у село Благодатне, де перебував завідувачем і закономірним учителем однокласної церковнопарафіяльної школи до лютого 1896 року. Пізніше, згідно з проханням, переведений у станицю Воронезьку, де був завідувачем і законовчителем двокласного чоловічого та однокласного жіночого міністерських училищ. З 13 травня 1906 року переміщений згідно з проханням до Андріївської церкви станиці Новотиторівської. Був настоятелем місцевої парафіяльної церкви і був духівником окружного духовенства другого округу з 5 квітня 1913 року.

Отець Михайло був прекрасним сім’янином. У ніч з 25 на 26 вересня 1921 року в станиці Новотиторівській першою кавбригадою Чонгарської кавдивізії Будьонного протоієрея Михаїла Лекторського заарештували за звинуваченням у контрреволюційній агітації, і його привезли з багатьма заарештованими козаками до станиці Брюховецької в особливий відділ 9-ої більшовицької армії. Тут півтора місяця ув’язнені жили в нелюдських умовах, спали на соломі та були поїдені блохами й вошами. Вирок трійки особливого відділу кавдивізії Будьонного був коротким – розстріл.

Коли групу заручників із 40 осіб роздягли до нижньої білизни, козаки стали просити – “Батюшка, посповідай нас”. Батюшка посповідав і відпустив їхні гріхи, сказавши: “А кров’ю Ви долучитеся своєю, і тепер пробачте мене, в чому я винен”. Коли ж він став служити молебень, їх стали бити прикладами, особливо сильно били о. Михаїла. Потім зв’язали їм руки, кинули у вози і повезли за станицю в глиняний кар’єр. Козак, який лежав з о. Михайлом, зумів розв’язати собі руки і розв’язав їх о. Михайлу. Михайлу. “А тепер давай тікати” – шепнув козак. Але батюшка відповів: “Благословляю тебе бігти, а я вже не в силах”. Козак утік. Коли більшовики серед засуджених до розстрілу знайшли розв’язаними руки тільки у священика, піддали його страшним катуванням.

27 жовтня 1921 року о 10-й годині вечора всіх заручників розстріляли, і серед гори трупів вирізнялося своїм понівеченим виглядом тіло о. Михайла. Михайла. Були люди, які це все бачили.