...
Житія святих,  Листопад

Священномученик Михаїл Зеленцовський, пресвітер

Місяця листопада на 26-й день

Михайло Вікторович Зеленцовський народився у селі Яковлєво-Массальське Угличського повіту Ярославської губернії 1878 року в сім’ї титулярного радника. Освіту він здобув у Покрово-Паісівській церковно-парафіяльній школі. З 1901 року життя Михайла Вікторовича було присвячене Церкві. Йдучи шляхом підготовки до прийняття священного сану, він трудиться як псаломщик спочатку в Афанасьєвському монастирі в Ярославлі, потім в церкві Василя Великого в Угличі. 17 жовтня 1909 року майбутній святитель архієпископ Тихін (Беллавін) його висвячує на сан диякона. Кілька місяців отець Михаїл служить у церкві Василя Великого, потім його переводять до Воскресенської цвинтарної церкви, де він служить до 1921 року.
Гарний голос о.Михаїла, любов і ревне ставлення до церковного богослужіння звернули на себе увагу архієпископа Углицького Серафима (Самойловича), який благословив його виконувати при собі обов’язки протодіакона. Сім років вони служили разом. О.Михайло вільно чи мимоволі опинився у центрі подій сповідницького стояння у вірі Російської Православної Церкви та протидії обновленській смуті в обстановці гонінь безбожної влади. У 1928 році архієпископ Серафим був засланий.
У травні 1930р. парафіяни церкви святителя Миколая-на-Пісках міста Углича звернулися до отця Михаїла з проханням прийняти священичий сан та служити у їхньому храмі. У червні 1930 року в ленінградському храмі Воскресіння на Крові відбулося висвячення отця Михаїла в сан ієрея. Рукопологував його єпископ Нарвський Сергій. Владика Сергій при хіротонії запитав, хто є єпархіальним архієреєм о.Михайла. О.Михайло назвав засланого архієпископа Серафима, який уже п’ять разів перебував у тюремному ув’язненні. Єпископ Сергій сказав, що “перевершив” архієпископа Серафима, оскільки перебував у в’язниці одинадцять разів. Беручи на себе священичий сан, о.Михаїл усвідомлював, що йому теж належить цей хресний шлях.
Новопоставлений ієрей прослужив у церкві Миколая-на-Пісках лише півроку. 22 лютого 1931 року його заарештували. Під час арешту у отця Михайла було вилучено листи з посилання на архієпископа Серафима, їхні спільні фотографії, посвідчення про висвячення та інші документи. Майже одночасно з ним було заарештовано ще 34 особи. Усіх звинувачували в причетності до Істинно Православної Церкви і визнали винними в антирадянській діяльності. Батька Михайла колегія ОГПУ засудила до 10 років виправно-трудового табору.
З 1931 по 1937 священик провів у Карелії, в лагпункті Воньга (Белбалтлаг). У таборі отець Михайло продовжував виконувати свій священичий обов’язок: розмовляв із ув’язненими про необхідність віри та Церкви в житті людини, пояснював призначення церковних обрядів, молився разом із охочими. Знаючи, що засуджений безпідставно, він відмовився від участі в примусових роботах таборових ув’язнених. У характеристиці, даної начальником таборового пункту, наголошується: “Не працює на релігійне переконання. У побуті поводиться негативно, не підпорядковується лаг.адміністрації, займається агітацією проти провадження і проти радянської влади, негромадський”
У 1937р. на о.Михаїла було заведено другу слідчу справу. Він був звинувачений в активній контрреволюційній діяльності серед ув’язнених і “репресований за першою категорією”, що означало найвищу міру покарання. О.Михаїла допитано не було, звинувачено на підставі свідчень. 9 грудня 1937 року ієрея Михаїла Зеленцовського було розстріляно.

Знайшли помилку