Священномученик Михаїл Рибін

Місяця лютого на 4-й день

Священномученик Михайло народився 26 жовтня 1877 року в селі Молоді Подільського повіту Московської губернії в сім’ї селянина Федора Рибіна. Закінчивши сільську школу, він селянствував; згодом, освоївши ремесло гравера, займався карбуванням окладів для ікон. Рано овдовівши, він сам виховував сина і доньку. Коли діти виросли, Михайло Федорович прийняв рішення послужити святій Матері Церкві і з 1919 року став служити в храмі псаломщиком, потім був висвячений на диякона, а 1925 року – на священика до храму Воскресіння Словущого в рідному селі Молоді. За ревне служіння отець Михайло був нагороджений наперсним хрестом.
19 січня 1938 року співробітники НКВС допитали посадових осіб і чергових свідків села Молоді. Голова сільради показав, що отець Михаїл, “неодноразово приходячи в сільраду для з’ясування податків, у присутності колгоспників, які перебували в приміщенні сільради, висловлював свої контрреволюційні переконання про погане життя при радянській владі… говорив: “Радянська влада не зважає ні на що, тільки знає обкладати податками та гнобити духовенство””[1].
Викликаний на допит голова колгоспу сказав: “Рибін, проживаючи в селі Молоді, групує навколо себе активних церковників із контрреволюційно налаштованих осіб і проводить серед них контрреволюційну діяльність… У результаті… серед колгоспників поширювалися чутки про голод і погане життя в колгоспі. Так, у 1936 році внаслідок посушливої погоди був низький урожай. Рибін спільно з церковниками поширив чутки серед населення про те, що якщо колгоспники не відслужать молебень, то все загине і буде голод. У результаті частина колгоспників не виходила на роботу і збирання врожаю затримувалося”[2].
Свідки також показали, що священик хрестив школярів-підлітків на прохання матерів без згоди їхніх чоловіків.

25 січня 1938 року отець Михаїл був заарештований і поміщений до в’язниці в місті Серпухові. Відповідаючи на запитання слідчого, священик, знаючи, що кожна відповідь лютим безбожникам може принести біду не тільки йому самому, а й іншим, одразу ж під час заповнення анкети сказав: “Сам самотній, зв’язку ні з ким не мав. І точних адрес не знаю”. Отця Михаїла допитали всього один раз, у день арешту. Слідчий запитав священика:
– Кого зі служителів культу в Подільському районі ви добре знаєте і з ким мали зв’язок і знайомство? Назвіть їхні прізвища і де вони зараз перебувають.
– Зі священиків я добре знаю тих, що служили і проживали в Подільському районі: священика Петра Ворону, священика Михайла із села Валищеве, священика Євгена із села Прохорове, священика Сергія із селища Сертякине та благочинного протоієрея Миколу Агафонікова. Всі вони в даний час заарештовані органами НКВС.
– Ви серед населення проводили антирадянську агітацію, висловлюючи невдоволення проти політики радянської влади і комуністичної партії. Визнаєте себе в цьому винним?
– Я не заперечую, що, будучи священиком у селі Молоді, з низкою своїх парафіян, прізвища пригадати не можу, мав бесіди з низки питань політичного характеру. Парафіяни, які приходили до мене, зверталися по пораду з питання, чи бути їм у колгоспі, чи йти на виробництво, висловлюючи невдоволення нібито незабезпеченістю в колгоспі і дорожнечею життя. У бесідах із парафіянами, які приходили до мене, я ніколи не висловлювався проти заходів, що проводяться радянською владою, і винним себе в антирадянській агітації я не визнаю.
Того ж дня слідство було закінчено, і 2 лютого 1938 року трійка НКВС засудила отця Михайла до розстрілу. Священика перевели в Таганську в’язницю в Москві, де з нього 8 лютого було знято фотографію для ката. Засуджених до розстрілу було на той час так багато, що виконання вироку отець Михайло чекав ще тиждень. Утім, тоді нікому із засуджених не оголошували, до чого вони засуджені, зачитуючи вирок тільки перед стратою. Священик Михаїл Рибін був розстріляний 17 лютого 1938 року і похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.