Священномученик Мефодій, єпископ Петропавлівський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / лютого на 4-й день / липня на 1-й день — Собор святих Удмуртської землі

Священномученик Мефодій (у миру Краснопьоров Михайло Платонович) народився 1868 року в селі Вятської губернії в бідній родині псаломщика. Закінчив Сарапульське духовне училище і Вятську духовну семінарію, після закінчення якої був призначений на посаду наглядача Сарапульського духовного училища. Одружившись, був висвячений на священника до храму Тихвінської ікони Божої Матері в селі Паздери Сарапульського повіту. Через 5 років переведений у Вознесенський собор у місті Сарапулі, також завідував Микільською церковнопарафіяльною школою і викладав у ній Закон Божий.

У 30 років батюшка овдовів і вступив до Казанської духовної академії, під час навчання в якій прийняв чернечий постриг з ім’ям Мефодій. Після закінчення академії зі ступенем кандидата богослов’я отець Мефодій служив помічником наглядача Уфимського духовного училища і в одній із церковнопарафіяльних шкіл Уфи організував релігійно-моральні та протиалкогольні читання. Під час виконання  ректора Уфімської духовної семінарії був возведений у сан архімандрита 1905 року. Молодий і активний отець архімандрит був членом місіонерського товариства, редактором єпархіальної газети, помічником голови Братства Воскресіння Христового, відвідував нічліжний будинок разом із семінаристами. Регулярно проводив там бесіди, звершував молебні, роздавав книжки та брошури релігійно-морального змісту. Він був людиною м’якою, уважною і ласкавою, завжди приносив із собою мир, люди дуже любили його. У лютому 1913 року отець Мефодій був хіротонізований на єпископа Акмолинського, вікарія Омської єпархії, наступного року — на єпископа Петропавлівського.

1917 року Рада робітничих і солдатських депутатів клопотала перед Священним Синодом про видалення єпископа Мефодія із Петропавловська як неугодного їм елемента. 1921 року під час придушення селянського повстання владика був по-звірячому вбитий червоноармійцями — заколотий багнетами перед храмом, в одну із ран богоборці встромили хрест. Ще задовго до своєї мученицької кончини говорив: “…нам доведеться постійно боротися за ідеали духовного життя, постійно відчувати в цій боротьбі скорботи і страждання. Але зате ця боротьба, ці скорботи і страждання очищають нас від гріха, підносять дух і ведуть до перемоги, до слави, до нетління, до безсмертя. Не вірте, браття, сучасним модним вченням і марновірним учителям, які обіцяють рай втіх і насолод на землі. Рай Христовий досягається великими зусиллями, подвигами”.

Єпископ Петропавлівський Мефодій (Краснопьоров) причислений до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.