Священномученик Макарій, митрополит Київський
Місяця травня на 1-й день
Священномученик Макарій, митрополит Київський, був раніше архімандритом Віленського Свято-Троїцького монастиря.
1495 року, після смерті Київського митрополита Іони (Глезни), його обрали та висвятили на його місце собором святителів: Вассіаном Володимирським, Лукою Полоцьким, Вассіаном Туровським та Іоною Луцьким. Із Константинополя від патріарха Нифонта було надіслано благословенні листи, що затверджували обрання святителя Макарія на митрополичу кафедру.
Митрополит Макарій докладав багато зусиль до послаблення внутрішніх чвар серед духовенства і мирян, дбав про розвиток Київської митрополії. На свої особисті кошти впорядкував і прикрасив багато храмів і монастирів. Він оберігав і захищав права православних від латинян. Для цього вживав заходів, щоб схилити литовського великого князя Олександра Ягеллончика до православних.
Жив митрополит у столиці Литви, оскільки Київ постійно зазнавав набігів кримських татар.
1497 року, незважаючи на небезпеку, слухняний пастирському обов’язку митрополит Макарій вирішив відвідати Київську кафедру, яка особливо постраждала від вторгнення татар на російську землю, і на шляху своєму був ними вбитий. Було це 1 травня 1497 року, в селі Стриголове (Скригалове), на березі річки, де святий звершував богослужіння. Коли татари напали, святитель закликав тих, хто молився, рятуватися, а сам залишився біля вівтаря і прийняв мученицьку смерть: його зарубали, відтяли ступню і голову. Разом із ним було вбито і захоплено в полон багато хто з його пастви.
Віряни гаряче оплакували смерть святителя. Тіло його було привезено до Києва і покладено в соборному храмі Святої Софії, де прославилося чудесами в 1625 і 1634 рр. Неодноразово запалювалися дивовижним чином свічки перед іконостасом у соборі, де спочивав святитель, а від гробниці його виходили світло і вогонь. Святі мощі святителя Макарія, прославлені від Бога нетлінням і чудесами, спочивають у Києві у Володимирському кафедральному соборі (нині належить неканонічному Київському Патріархату).
1897 року на березі Прип’яті, де було вбито святителя Макарія, було збудовано стелу на згадку про цю трагічну подію, у Скригалові діє храм на честь священномученика Макарія Київського.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь священномученику Макарию, митрополиту Киевскому, глас 8
Боже́ственныя Безкро́вныя соверша́я Же́ртвы,/ кровь твою́, от безбо́жных ага́рян излия́нную,/ в же́ртву непоро́чную прине́сл еси́ Влады́це твоему́, Пастыренача́льнику Христу́./ Его́же моли́, мо́лим тя,/ проли́ти гнев на язы́ки, хотя́щия бра́ней;/ христолюби́вое во́инство на́ше на враги́ укрепи́/ и ста́до твое́ от вся́ких бед неврежде́нно соблюди́,/ тебе́ бо кре́пкаго засту́пника почита́ем,/ но́вый священному́чениче ки́евский,// святи́телю блаже́нный Мака́рие.
Кондак священномученику Макарию, митрополиту Киевскому, глас 8
Весели́тся град Ки́ев,/ вели́кое сокро́вище стяжа́в,/ твое́ тле́нию неприча́стное те́ло,/ святи́телю блаже́нный Мака́рие,/ твой бо престо́л да́же до кро́ве от лю́тых враго́в наше́ствия храни́л еси́./ И ны́не Небе́сному предстои́ши Престо́лу,/ иде́же моли́твенно пред Творце́м помина́й нас, о́тче наш,/ да во всех беда́х име́ем тя прибе́жище и тобо́ю хва́лимся, зову́ще:// ра́дуйся, Мака́рие, архиере́ом честно́е украше́ние.
Тропaрь, глaсъ и7:
Бжcтвєнныz безкрHвныz совершaz жє1ртвы, кр0вь твою2 t безб0жныхъ ґг†рzнъ и3зліsнную, въ жeртву непор0чную принeслъ є3си2 вLцэ твоемY, пастыреначaльнику хrтY, є3г0же моли2, м0лимъ тS, проли1ти гнёвъ на kзhки, хотsщыz брaней. странY нaшу на вс‰ враги2 ўкрэпи2 и3 стaдо твоE t всsкихъ бёдъ невреждeнно соблюди2. тебe бо крёпкаго застyпника почитaемъ, н0вый сщ7енномч7ниче кjевский, с™и1телю, бlжeнный макaріе.
И$нъ тропaрь, глaсъ д7:
Ко грaду твоемY, ћкw пaстырь д0брый поспэшaz, t врагHвъ вёры є3щE въ пути 2 сhй ўмерщвлeнъ бhлъ є3си2, но своE нетлённое тёло ћкw нем0лчное научeніе, посредЁ вели 1кіz цeркве грaда кjева предложи1лъ є3си2, є4же бlгоговёйнw лобызaюще, м0лимъ тS, с™и1телю хrт0въ макaріе, моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Ще в розробці
