Священномученик Леонтій Гримальський, пресвітер

Місяця лютого на 13-й день

Священномученик Леонтій народився 10 липня 1869 року в селі Лодиженка Уманського повіту Київської губернії в сім’ї псаломщика Степана Гримальського. У 1892 році Леонтій Степанович закінчив Київську Духовну академію і вступив учителем у церковнопарафіяльну школу в селі Русалівка Уманського повіту. У 1893 році він одружився. 31 липня 1894 року Леонтія Степановича було висвячено на священника до храму в селі Піщанове Звенигородського повіту Київської губернії. У 1914 році він був переведений до храму в селі Роги Уманського повіту Київської губернії, де служив до 1931 року. У 1922 році отець Леонтій був возведений у сан протоієрея, у 1928 році – нагороджений палицею. У 1931 році він переїхав у село Жигалово Щолковського району Московської області, де його зять, священник Микола Хор’юзов, служив у Микільському храмі. Тут отець Леонтій виконував посаду псаломщика з правом священнослужіння.
4 квітня 1932 року отець Леонтій був призначений у храм святих апостолів Петра і Павла в селі Литкарино Ухтомського району Московської області. У 1935 році протоієрея Леонтія було нагороджено наперсним хрестом з прикрасами. У липні 1937 року його перевели служити до храму в село Іллінський Погост Солнєчногорського району, а 31 жовтня того ж року призначили служити до Успенського храму в село Гжель Раменського району, де незадовго перед цим заарештували переведеного сюди священника Миколу Хор’юзова.
26 січня 1938 року протоієрея Леонтія заарештували й ув’язнили в місті Коломні. 30 січня слідчий допитав священника.
21 лютого 1938 року трійка НКВС засудила священника до розстрілу. Протоієрея Леонтія Гримальського було розстріляно 26 лютого 1938 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.