Священномученик Костянтин Любомудров, пресвітер

Місяця листопада на 6-й день

Священномученик Костянтин народився 27 липня 1879 року в селі Георгіївському в родині псаломщика. Початкову освіту Костянтин здобув у Ярославському Духовному училищі, був псаломщиком П’ятницької церкви в місті Ярославлі.
Отримав місце вчителя у церковноприходській школі при Смоленській церкві. За особливі праці з народної освіти він був призначений учителем Феодорівської школи в місті Ярославлі. Одночасно він викладав арифметику у 1-й Ярославській недільній школі для дорослих.
У травні 1908 року Костянтин Павлович був висвячений на диякона, а в липні того ж року – у священника до храму Преображенського Севастіанівського жіночого монастиря.
Незабаром отець Костянтин овдовів і після цього прийняв рішення повністю присвятити себе служінню Церкви і для більшого успіху в цій справі отримати вищу богословську освіту. У 1913 році він склав іспити за семінарський курс і в 1915 році вступив вільним слухачем до Московської Духовної академії, несучи в ній послух економа з 1916 року; одночасно він навчався у Московському Археологічному інституті, який закінчив у 1917 році зі званням вченого архівіста, після того, як захистив дисертацію на тему «Святий Димитрій Ростовський та його проповіді». У 1917 році отець Костянтин був зарахований до студентів першого курсу Московської Духовної академії.
У 1919 році отець Костянтин закінчив Московську Духовну академію і був призначений спочатку в клір, а потім настоятелем церкви в Москві, тут він прослужив до 15 квітня 1932 року, коли в Москві, в рамках боротьби з Руською Православною Церквою з метою її знищення по одній справі було заарештовано понад п’ятдесят священнослужителів і мирян.
На допиті слідчий запитав, де отець Костянтин служить, а також про що говорить у проповідях, на що священник відповів, що проповідей, які мають антирадянський характер, він не вимовляє і проповідує у строго церковному дусі. Незважаючи на повну невинність священника перед державою з погляду формального права, отець Костянтин, як і інші заарештовані, було звинувачено в антирадянській агітації.
1932 року отця Костянтина засудили до п’яти років заслання до Казахстану, і його відправили етапом до міста Алма-Ату.
Повернувшись у 1935 році до Москви, отець Костянтин спробував влаштуватися тут, але йому, як колишньому в ув’язненні, влада цього не дозволила, і він був змушений виїхати до Можайська, звідки часто приїжджав до Москви для духовного нагодування численних духовних дітей, здійснюючи на їхнє прохання треби в будинках.
Отця Костянтина було заарештовано 29 жовтня 1937 року і ув’язнено в Таганську в’язницю в Москві; свідчення про нього на слідстві дали священник та диякон-обновленець, які, мабуть, ще й раніше доносили про нього до НКВС.
17 листопада 1937 року трійка НКВС засудила священника до розстрілу. Священника Костянтина Любомудрова розстріляли 19 листопада 1937 року і поховали у спільній невідомій могилі на полігоні Бутово під Москвою.