Священномученик Константин Успенський, пресвітер p1b25olj9g12e51dhl1d3eoogfb93
Житія святих,  Листопад

Священномученик Константин Успенський, пресвітер

Місяця листопада на 12-й день

Священномученик Костянтин народився 9 квітня 1872 року в селі Олексіївському Московській губернії у родині псаломщика. У 1892 році закінчив Московську духовну семінарію і був призначений учителем Миколо-Богоявленського училища. Незабаром він одружився з дівчиною Анною, дочкою священика Миколаєвської церкви в селі Васютіно Петра Деліцина. У 1895 році отець Петро був на прохання звільнений за штат і на його місце по висвяченні в сан священика був призначений отець Костянтин. За переказами, храм на цьому місці був заснований преподобним Сергієм Радонезьким, коли він шукав відокремлене місце для молитви.
Понад сорок років прослужив отець Костянтин у Миколаєвській церкві, виявив себе добрим пастирем довірених йому Господом словесних овець. Місцеві селяни жили небагато, наприклад, фруктових садів не було на той час ні в кого. Отець Костянтин насадив біля свого будинку яблуневий сад, і у свято Преображення Господнього стиглі плоди з цього саду у великих кошиках приносилися до храму і після освячення роздавались парафіянам. Яблука з батюшкіного саду були улюбленими ласощами сільських дітлахів.
Коли почалися гоніння на Російську Православну Церкву, вони торкнулися і Миколаєвської парафії. На початку тридцятих років у селі Васютіне було організовано колгосп імені Сьомого з’їзду рад. Місцева школа, де колись отець Костянтин викладав Закон Божий, стала місцем проведення зборів безбожників. У грудні 1935 року завідувачка васютинської школи організувала в ній читання доповіді на антирелігійну тему. Час доповіді збігся з часом богослужіння і майже весь народ пішов у храм молитися.
У липні 1936 року на запрошення парафіян села Олексієво отець Костянтин служив у будинках селян молебні про послання дощу, але з одного будинку був вигнаний місцевим безбожником.
У 1936 році у Васютіні було заборонено дзвін і безбожники почали знімати дзвони. Знайшлися молоді люди з місцевих, які не побоялися і дзвони було скинуто. Але потім у селі почалася сильна пожежа, від якої вщент вигоріло двадцять чотири будинки. Полум’я дійшло до церкви. Отець Костянтин вийшов на ганок храму з іконою, і вогонь по молитвах священика припинився біля огорожі.
Після того, як керівництво країни влітку 1937 року ухвалило рішення про масові арешти та розстріли священнослужителів та закриття храмів, співробітники НКВС почали примушувати деяких мешканців села до лжесвідчення для подальшого арешту священика.
4 жовтня 1937 року була допитана завідувачка васютинської школи, яка на запитання слідчого, що вона знає про антирадянську діяльність священика Костянтина Успенського і його сина Бориса, який живе з ним, відповіла, що завжди, коли в селі проводиться антирелігійна робота серед населення, Успенські намагаються на це час призначити службу в церкві та цим відволікають народ від антирелігійних лекцій та доповідей. Наприклад, на Різдво 1935 проводилася доповідь на антирелігійну тему, а Успенські організували богослужіння, в результаті чого на лекцію прийшло всього вісім осіб, інші пішли до церкви.
6 листопада 1937 року протоієрей Костянтин та його син Борис були заарештовані та ув’язнені у місті Ногінську.
Слідчий допитував священика за кожним пунктом звинувачень, які зводяться нею лжесвідками, але отець Костянтин всі звинувачення відкинув. Не визнав себе винним і заарештований разом із ним його син Борис.
Борис Костянтинович Успенський народився 24 липня 1895 року в селі Караваєве Володимирської губернії. Він був старшим, у сім’ї окрім нього було п’ятеро дітей. Борис закінчив Духовну семінарію, а оскільки в цей час почалася Перша світова війна, звернена згодом більшовиками у війну громадянську, він був мобілізований до Червоної армії, де служив писарем. Після демобілізації працював рахівником, останні роки жив разом із батьком. Лжесвідки показали, ніби Борис Костянтинович казав, що «під час богослужіння гріх працюватиме, а треба йти до церкви та молитися Богу, Господь пошле добрий урожай».
12 листопада трійка НКВС засудила протоієрея Костянтина до розстрілу, а його сина Бориса – до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Протоієрей Костянтин Успенський був розстріляний 25 листопада 1937 року та похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою. Борис Костянтинович Успенський помер у Сіблазі, у Кемеровській області, 15 грудня 1942 року.