Священномученик Іосиф Сченснович, диякон

Місяця листопада на 9-й день

Священномученик Іосиф народився 7 червня 1886 року у містечку Жировиці Слонімського повіту Гродненської губернії у сім’ї білоруського селянина Антонія Сченсновича. Настрій сім’ї був глибоко православним, і Іосиф з юності присвятив своє життя служінню Церкви. 1901 року Іосиф закінчив Жировицьке Духовне училище. 1903 року він закінчив курси псаломщиків у місті Гродно і був визначений псаломщиком у храм у селі Великий Ліс Брестського повіту Гродненської губернії, де прослужив до 1915 року.
30 серпня 1915 року, через військові дії, що почалися, Йосип був змушений евакуюватися і на початку 1916 року прибув до Москви. Тут він вступив псаломщиком до храму преподобного Сергія, що у Рогозькій Слободі, за сумісництвом працюючи у товарній конторі Північної залізниці.
1918 року Іосиф Антонович виїхав з Москви до Воронезької губернії до села Олексіївка і того ж року переїхав до слободи Лашинівки Старобільського повіту Харківської губернії, де став служити псаломщиком. У 1921 році він закінчив пастирські курси у місті Старобільську.
1924 року Іосиф Антонович був висвячений на сан диякона до храму в селищі Високе Харківської області, де прослужив п’ять років. У 1929 році він став служити дияконом у храмі Петра та Павла біля Яузьких воріт у Москві, з 1930 року – у Троїцькому храмі селища Купавна Ногінського району Московської області. Того ж року за бездоганне церковне служіння він був нагороджений подвійним орарем. У цей час у них із дружиною Олександрою було троє дітей, причому молодший син лише народився. У диякона Іосифа були родичі, що залишилися на території, що відійшла до Польщі; вони писали йому, що у матеріальному відношенні цілком стерпно, і запрошували приїхати. 1933 року диякон Іосиф відніс документи до Польського посольства, припускаючи виїхати до братів до Польщі, але з цього нічого не вийшло.
5 листопада 1937 року керівники НКВС у Московській області Якубович, Персіц та Васильєв виписали довідку на арешт диякона Йосипа. У ній вони писали, що «у селищі Купавна Ногинського району Московської області група церковників веде серед населення контрреволюційну агітацію, впроваджуючи у свідомість мас віру в надприродні сили. Іосиф Антонович Сченснович із контрреволюційною метою відвідує квартири окремих робітниць, розпропагуючи їх у контрреволюційно-церковному дусі, надаючи деяким матеріальну допомогу. В результаті його відвідувань громадянка Мітіна, яка раніше не відвідувала церкву, стала активною церковницею».
10 листопада було допитано свідків, одна з них показала, що «диякон Сченснович своїх дітей змушує відвідувати церкву. Сім’я під впливом глави налаштована вкрай релігійно».
12 листопада 1937 року влада заарештувала настоятеля Троїцької церкви в селищі Купавна священика Димитрія Богоявленського, диякона Йосипа Сченсновича та члена церковної двадцятки Сергія Фригіна, ув’язнивши їх у в’язниці в місті Ногінську. Наступного дня після арешту диякон Іосиф був допитаний.
За кілька днів, 19 листопада, трійка НКВС засудила його до розстрілу. Діакон Йосип Сченснович був розстріляний 21 листопада 1937 року і похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.