Священномученик Іосиф, митрополит Астраханський 0123
Житія святих,  Травень

Священномученик Іосиф, митрополит Астраханський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 11-й день

Священномученик Іосиф, перший митрополит Астраханський, народився 1579 року в Астрахані в родині батьків Климента і Варвари. Скорботи і страждання супроводжували його з юних років до мученицької кончини. Хлопчику було сім років, коли в їхньому місті спалахнула смута, спричинена прихильниками самозванця Лжедмитрія I. До будинку його батьків увірвалися козаки, один із яких ударив хлопчика каменем по голові, від чого він страждав потім усе життя.

Шукаючи спасіння своєї душі, Іосиф вступив до місцевого Троїцького монастиря. Тут він подвизався в молитві, пості й працях спочатку у званні простого ченця, а пізніше — у сані ігумена й архімандрита. Потім він був висвячений патріархом Никоном на архієпископа Астраханського.

Був він гідним архіпастирем. Про його доброчесне життя і мудру розсудливість знали не лише в астраханському краї, а й далеко за межами його. Цар Олексій Михайлович мав до нього особливу прихильність і викликав його в Москву на церковну раду (в 1663–1664 роках). Привернув він любов’ю до себе і східних патріархів — Александрійського (Паїсія) та Антіохійського (Макарія), котрих він приймав у себе в домі, коли вони прямували до Москви через Астрахань. Патріархам він здався тоді “як найсвітліша зірка, всяке служіння людинолюбства і гостинності до мандрівників виявляючи: у скорботах розраду, у бідах допомогу, в місцях малопрохідних настанову словом і ділом; виявляючи доброслужіння, теплий дбайливець, і в усяких потрібних справах творячи велике піклування і старанність”. Ось чому патріархи взяли Іосифа із собою в Москву на церковний собор. Тут вони просили царя звести Іосифа в сан митрополита за його великі труди й чесноти, щоб і інші архіпастирі, дивлячись на нього, наслідували його. Цар охоче погодився на прохання патріархів. Тоді ж, в 1667 році, поставили Іосифа на митрополита, причому патріархи на знак своєї поваги подарували йому дороге архієрейське вбрання (сакос), виткане із сученого шовку з золотом.

11 травня 1672 року під час бунту Степана Разіна святитель Іосиф прийняв мученицьку кончину в Астрахані. Цю сумну подію докладно описали очевидці та свідки, священники Астраханського собору Кирил і Петро.

Коли козаки, взявши Астрахань, оточили собор, вони зажадали, щоб святитель вийшов до них. Він же велів дзвонити у великий дзвін, щоб зібралося все духовенство, сам одягнувся і в супроводі духовенства вийшов. Звинувативши його у зносинах з московським урядом і козаками, що відокремилися від Разіна, вони зажадали, щоб він зняв з себе облачення. Після довгих тортур святителя Іосифа скинули зі схилу даху собору. Священники підняли тіло священномученика і, одягнувши у святительський одяг, поклали до приготованого гробу. Наступного дня, після звершення панахиди, тіло святителя перенесли до бокового вівтаря святих Афанасія і Кирила в Астраханському соборі, і протягом дев’яти днів воно залишалося непохованим. Потім мощі були покладені в гробницю, і невдовзі вони прославилися чудотворіннями.

Прославлення митрополита Іосифа в лику святих відбулася в квітні 1918 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь священномученику Иосифу, митрополиту Астраханскому, глас 6

По́двигом до́брым подвиза́вся,/ жизнь твою́ страда́ниями за пра́вду увенча́в,/ пресели́лся еси́ в Небе́сныя оби́тели,/ иде́же предстоя́ Престо́лу Святы́я Тро́ицы,/ моли́, святи́телю Ио́сифе,// гра́ду А́страхани и оте́честву на́шему в ми́ре спасти́ся.

Кондак священномученику Иосифу, митрополиту Астраханскому, глас 2

Я́ко звезда́ пресве́тлая,/ возсия́л еси́, святи́телю Ио́сифе, во А́страхани,/ иде́же роди́лся и воспита́лся еси́/ и за ве́рность Бо́гу и власте́м зако́нным му́ченическую смерть прия́л еси́./ Мы же, чту́ще страда́ния твоя́, зове́м ти:/ святи́телю Ио́сифе, от мяте́жников убие́нный,// моли́ Христа́ Бо́га о душа́х на́ших.

Молитва священномученику Иосифу, митрополиту Астраханскому

О, свяще́нная главо́, пресла́вный чудотво́рче, первопа́стырю святы́я Астраха́нския це́ркви, святи́телю о́тче Ио́сифе! К тебе́ припа́даем и мо́лимся мы, смире́ннии и гре́шнии, и я́ко отца́ чадолюби́ваго про́сим: всели́ в сердца́ на́ша любо́вь, е́юже к Бо́гу и бли́жним твои́м при жи́зни земне́й преиспо́лнен был еси́, я́ко и ду́шу твою́ положи́л еси́, му́ченически пострада́в. Научи́ нас, о́тче, подража́ти тебе́ ве́рно, Бо́га и бли́жних на́ших люби́ти и́скренне и за́поведи Госпо́дни соверша́ти непогреши́тельно, да бу́дем и мы с тобо́ю ча́да Бо́жия, не по и́мени то́кмо, но и сами́м де́лом и всем житие́м на́шим. При́зри благоутро́бно на вся́кую ду́шу христиа́нскую, ми́лости и по́мощи от тебе́ и́щущую. Бу́ди всем нам в боле́знех цели́тель, в ско́рбех уте́шитель, в печа́лех изба́витель, в беда́х помо́щник, в час сме́ртный покрови́тель, да по́мощию моли́тв твои́х святы́х сподо́бимся и мы гре́шнии спасе́ние ве́чное получи́ти и Ца́рство Небе́сное унасле́довати. Ей, святи́телю Христо́в, не посрами́ упова́ния на́шего, е́же по Бо́зе и Пресвяте́й Богоро́дице на тя кре́пко возлага́ем, но яви́ нам многомо́щное заступле́ние, да хва́лим, сла́вим и велича́ем человеколю́бие ди́внаго во святы́х Свои́х Бо́га, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ще в розробці

Ще в розробці