Священномученик Іосиф, митрополит Астраханський

Місяця травня на 11-й день.

Священномученик Іосиф, перший митрополит Астраханський, народився 1579 року в Астрахані в родині батьків Климента і Варвари. Скорботи і страждання супроводжували його з юних років до мученицької кончини. Хлопчику було сім років, коли в їхньому місті вибухнула смута, спричинена прихильниками самозванця Лжедмитрія I. У будинок його батьків увірвалися козаки, один з яких ударив хлопчика каменем по голові, від чого він страждав потім усе життя.

Шукаючи спасіння своєї душі, Йосип вступив до місцевого Троїцького монастиря. Тут він подвизався в молитві, пості й працях спочатку у званні простого ченця, а пізніше – у сані ігумена й архімандрита. Потім він був посвячений патріархом Никоном на архієпископа Астраханського.

Був він найдостойнішим архіпастирем. Про його доброчесне життя і мудру розсудливість знали не тільки в астраханському краї, а й далеко за межами його. Благочестивий цар Олексій Михайлович мав до нього особливу прихильність і викликав його в Москву на церковну раду (в 1663-64 рр.). Привернув він любов’ю до себе і найсвятіших патріархів східних – Олександрійського (Паїсія) та Антіохійського (Макарія), яких він брав у себе в домі, коли вони за царським покликом прямували до Москви через Астрахань. Патріархам він здався тоді “аки найсвітліша зірка, всяке служіння людинолюбства і мандрівної гостинності проявляючи: у скорботах розраду, в лихах допомогу, в місцях малопрохідних настанову словом і ділом; проявляючи доброслужіння, теплий рачитель, і в усяких потрібних справах творячи велике піклування і старанність”. Ось чому патріархи взяли Йосипа із собою в Москву на церковний собор. Тут вони просили царя звести Йосипа в сан митрополита за його великі труди і чесноти, щоб і інші архіпастирі, дивлячись на нього, наслідували його. Цар охоче погодився на прохання патріархів. Тоді ж поставили Йосипа в митрополити (1667 р.), причому патріархи на знак своєї поваги подарували йому дороге архієрейське вбрання (саккос), виткане з сученого шовку із золотом.

11 травня 1672 року під час бунту Стеньки Разіна святитель Йосип прийняв мученицьку кончину в Астрахані. Цю сумну подію детально описали очевидці та свідки, священики Астраханського собору Кирило і Петро.

Коли козаки, взявши Астрахань, оточили собор, вони зажадали, щоб святитель вийшов до них. Він же велів дзвонити у великий дзвін, щоб зібралося все духовенство, сам одягнувся і в супроводі духовенства вийшов. Звинувативши його у зносинах із московським урядом і козаками, що відклалися від Разіна, вони зажадали, щоб він викрився. Після довгих тортур скинули святителя Йосипа зі схилу даху собору. Священики підняли тіло священномученика і, одягнувши у святительський одяг, поклали в приготовану труну. Наступного дня, після звершення панахиди, тіло святителя перенесли в боковий вівтар св. Афанасія і Кирила в Астраханському соборі, і протягом дев’яти днів воно залишалося непохованим. Потім мощі були покладені в гробницю і незабаром прославлені чудотворіннями.

Канонізація святителя  відбулась у квітні 1918 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання