Священномученик Іоанн Васильєв пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

У неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської / місяця травня на 4-й день

Священномученик Іоанн народився 1886 року в селі Чорна Грязь Осташковського повіту Тверської губернії в сімʼї селянина Якова Васильєва. Освіту здобув в Осташківському духовному училищі. У 1915 році Іван Якович був мобілізований на військову службу і до 1917 року служив в армії рядовим. З 1917-го до 1928 року включно він працював у сільськогосподарській артілі на Північному Кавказі. Глибоко віруюча людина, він часто відвідував храм, співав на кліросі та врешті-решт прийняв тверде рішення присвятити своє життя служінню Святій Церкві. У 1928 році Іван Якович вступив до одного із храмів Володимирської єпархії псаломщиком і весь свій вільний час став присвячувати самоосвіті. Настоятель храму висловив бажання підготувати його до прийняття священного сану.

У березні 1929 року Іван Якович був висвячений на диякона, а 12 липня того ж року був висвячений на священника до храму в селі Рогозино Володимирської області. З 1930 року отець Іоанн став служити в храмах Московської області. Він служив у селі Прохорово Подільського району, у селі Юркіно Істринського району, у селі Чаплигино Воскресенського району і в Георгіївській церкві в селі Передєльці Краснопахорського району. У 1936 році отець Іоанн був нагороджений наперсним хрестом.

У лютому 1937 року померла казначей Георгіївського храму, і казначеєм довелося стати дружині отця Іоанна. Влада, однак, попередила священника, що вони з дружиною не мають права торкатися церковної скриньки, але ніхто в селі не погодився піти на цю посаду, тож влада оголосила священникові, що, оскільки в парафії немає скарбника, вони йому не дозволяють служити.

6 вересня 1937 року отець Іоанн відправив прохання архієрею: оскільки в Георгіївському храмі забороняють служити, він просить дати йому іншу парафію. Архієрей направив його до одного із храмів Виноградівського району. Отцю Іоанну довелося прослужити тут трохи більше місяця — у цей час уже повсюдно йшли нещадні гоніння на Православну Церкву. 26 листопада 1937 року отця Іоанна заарештували й увʼязнили в місті Коломні.

Слідчий розпитав священника про його діяльність як пастиря і, переконавшись, що його вибір служити Церкві був принциповим, визнав це цілком достатнім для його засудження і поставив йому всього лише одне запитання:

— Проживаючи в селі Усадищах, ви проводили контрреволюційну діяльність? Визнаєте себе в цьому винним?

— Ні, винним себе в контрреволюційній діяльності не визнаю, — відповів отець Іоанн.

На цьому допити й слідство було закінчено, справу було передано на розгляд трійки НКВС, і священника перевели до Таганської вʼязниці в Москві. 5 грудня 1937 року трійка НКВС засудила отця Іоанна до десяти років увʼязнення у виправно-трудовому таборі.

Священник Іоанн Васильєв помер в увʼязненні 17 травня 1942 року і був похований у безвісній могилі.