Священномученик Іоанн Васильєв, пресвітер

Місяця травня на 4-й день

Священномученик Іоанн народився 1886 року в селі Чорна Грязь Осташковського повіту Тверської губернії в сім’ї селянина Якова Васильєва. Освіту здобув в Осташківському духовному училищі. У 1915 році Іван Якович був мобілізований на військову службу і до 1917 року служив в армії рядовим. З 1917-го по 1928 рік він працював у сільськогосподарській артілі на Північному Кавказі. Глибоко віруюча людина, він часто відвідував храм, співав на кліросі та врешті-решт прийняв тверде рішення присвятити своє життя служінню Святій Церкві. У 1928 році Іван Якович вступив до одного з храмів Володимирської єпархії псаломщиком і весь свій вільний час став присвячувати самоосвіті. Настоятель храму висловив бажання підготувати його до прийняття священного сану.
У березні 1929 року Іван Якович був висвячений на диякона, а 12 липня того ж року – на священника до храму в селі Рогозино Володимирської області. З 1930 року отець Іоанн став служити в храмах Московської області. Він служив у селі Прохорово Подільського району, у селі Юркіно Істринського району, у селі Чаплигине Воскресенського району і в Георгіївській церкві в селі Передільці Краснопахорського району. У 1936 році отець Іоанн був нагороджений наперсним хрестом.
У лютому 1937 року померла скарбниця Георгіївського храму, і скарбницею довелося стати дружині отця Іоанна. Влада, однак, попередила священника, що вони з дружиною не мають права торкатися церковної скриньки, але ніхто в селі не погодився піти на цю посаду, і влада оголосила священникові, що, оскільки в парафії немає скарбника, вони йому не дозволяють служити.
6 вересня 1937 року отець Іоанн відправив прохання архієрею: оскільки в Георгіївському храмі влада забороняє служити, він просить дати йому іншу парафію. Архієрей направив його в один із храмів Виноградівського району. Отцю Іоанну довелося прослужити тут трохи більше місяця – у цей час уже повсюдно йшли нещадні гоніння на Російську Православну Церкву. 26 листопада 1937 року отця Іоанна заарештували й ув’язнили в місті Коломні.
Слідчий розпитав священника про його діяльність як пастиря і, переконавшись, що його вибір служити Церкві був принциповим, визнав це цілком достатнім для його засудження і поставив йому всього лише одне запитання:
– Проживаючи в селі Усадищах, ви проводили контрреволюційну діяльність? Визнаєте себе в цьому винним?
– Ні, винним себе в контрреволюційній діяльності не визнаю, – відповів отець Іоанн.
На цьому допити і слідство було закінчено, справу передано на розгляд трійки НКВС, і священника перевели до Таганської в’язниці в Москві. 5 грудня 1937 року трійка НКВС засудила отця Іоанна до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Священник Іоанн Васильєв помер в ув’язненні 17 травня 1942 року і був похований у безвісній могилі.