Священномученик Іоанн Томилов

Місяця лютого на 3-й день

Священномученик Іоанн народився 18 лютого 1878 року в селі Єськи Бежецького повіту Тверської губернії в сім’ї священика Іоанна Томілова. Закінчивши Тверську Духовну семінарію, він 1904 року був висвячений на священика до храму в рідному селі Єськи на місце батька. У цьому храмі отець Іоанн прослужив усе своє життя.
На початку 1931 року проти священика і деяких селян було порушено судову справу за несплату податків. 1 березня 1931 року відбувся суд, і отець Іоанн був обвинувачений у тому, що він “отримав контрольне завдання на виконання 30 центнерів молока в грудні місяці 30-го року; протягом одного місяця і 17 днів молока ще не здав. Підстава до нездачі молока (за поясненням обвинуваченого), що корова викинула, необґрунтована, тому що, допускаючи під час викидня пониження надою на 50%, то і 50% надою молока обвинувачений повинен був здати за приналежністю”. Суд засудив отця Іоанна до п’яти років заслання з конфіскацією майна. Однак вирок не було виконано, священика не вислали, і він продовжив служіння в храмі.
Під час гонінь наприкінці тридцятих років проти нього було розпочато нову справу. Секретар сільради склав для НКВС характеристику на священика, де написав, що той працює служителем культу в єськівській церкві та через окремих громадян, колишню черницю та інших, веде контрреволюційну роботу; каже, що священиком служити в церкві не скінчить до кінця; біля церкви, яку хочуть узяти під клуб, Томілов велить ночувати. З інших селищ для похорону і хрестин приїжджають на конях, щоб коні заразилися анемією, яка зараз лютує в Єськах, через годівлю і напування у водопоях села. З відсталої частини села Томілов організував хор півчих, і через це колгоспна дисципліна падає з кожним роком.
9 лютого було опитано свідків, які засвідчили, що священик говорив: “Потрібно вірити в Бога і шанувати Ісуса Христа, а особливо в останні ці роки, бо, за Божим Писанням, радянська влада, керована комуністичною партією, – це явний антихрист, і цьому антихристу скоро настане кінець”. Серед населення він користувався великим авторитетом, оскільки зумів привернути до себе декого з вірян шляхом агітації через виголошувані ним у церкві проповіді про релігію, і вони міцно закарбувалися в масі вірян, і тому в нашій сільраді він є найактивнішим антирадянським агітатором, тому для партії та радянської влади він є найбільш найлютішим і найнебезпечнішим ворогом”.
10 лютого 1938 року отця Іоанна заарештували, ув’язнили у в’язниці в місті Бежецьку і протягом двох днів допитували.
– Розкажіть слідству, кому з громадян у вересні 1937 року ви повідомляли відомості про війну Японії з Китаєм і перемогу в ній фашистів? – запитав його слідчий.
– Я газети читаю і літературою цікавлюся, але жодних повідомлень за газетними матеріалами нікому не робив, – відповів священик.

– Слідством ваша винуватість цілком встановлена. Ви систематично за період з 1936 року донині в селі Єськах займалися антирадянською агітацією, терористично висловлювалися щодо керівників комуністичної партії більшовиків і радянської влади.
– Я ніякої антирадянської агітації не вів, терористичних виступів щодо керівників партії та радянської влади не робив, а тому й винним себе в цьому не визнаю.
– Чим ще можете доповнити свої свідчення?
– Більше доповнити нічим не можу.
13 лютого трійка НКВС засудила отця Іоанна до розстрілу. Священик Іоанн Томілов був розстріляний 15 лютого 1938 року і похований у спільній безвісній могилі.