Місяця лютого на 26-й день

Священномученик Іоанн народився 1885 року в селі Василівське Углицького повіту Ярославської губернії в сім’ї псаломщика Олександра Дунаєва. Іван закінчив чотири класи міського училища і за часів гонінь служив псаломщиком у Благовіщенській церкві в селі Благовіщення Тутаєвського району. За спогадами людей, які його знали, він був доброю і чуйною людиною; коли 1927 року було заарештовано диякона храму, в сім’ї якого залишилися самі жінки, і їм стало важко справлятися з польовими роботами, Іван Олександрович сам став їм орати на своєму коні поле. У 1930 році він був висвячений на священника до Благовіщенської церкви, де прослужив до арешту.

3 грудня 1937 року отця Іоанна заарештували і звинуватили в поширенні неправдивих і образливих вигадок проти членів радянського уряду. Це звинувачення підтвердили три лжесвідки, які засвідчили, нібито священник говорив, що члени радянського уряду, і зокрема Сталін, перебували в одній контрреволюційній троцькістсько-шкідницькій зграї з ворогом народу Войковим.

Отець Іоанн категорично відкинув усі висунуті проти нього обвинувачення як на самих допитах, так і на очних ставках із лжесвідками.

На останньому допиті, що відбувся 10 грудня, слідчий зажадав від священника:

– Назвіть осіб, з якими ви маєте добрі взаємини.

– Добре знайомих людей, з якими б я ділився своїми враженнями про життя в нашій країні, я не маю. Я живу замкнуто і нікуди не ходжу, – відповів священник.

26 лютого 1938 року трійка НКВС засудила отця Іоанна до розстрілу. Священник Іоанн Дунаєв був розстріляний 11 березня 1938 року і похований у безвісній могилі.