Священномученик Іоанн Честнов, пресвітер

Місяця листопада на 30-й день

Священномученик Іоанн народився 30 січня 1874 року у селі Запонор’я Богородського повіту Московської губернії у священика Петра Честнова.
В 1904 після закінчення четвертого курсу Московської Духовної семінарії Іван Честнов подав прохання про звільнення. У травні того ж року він склав іспит на звання вчителя церковноприходської школи.
29 червня 1904 року єпископ Можайський, вікарій Московської єпархії Парфеній (Левицький) визначив Івана Петровича на посаду псаломщика Знам’янської церкви у селі Амерево Богородського повіту. У 1905 році він був присвячений стихар.
У липні 1907 року Іван Честнов був переведений на місце псаломщика в Хрестовоздвиженський храм у селі Нове при річці Волзі Клинського повіту.
У 1908 році Іван Честнов був висвячений у диякона і митрополитом Московським Володимиром (Богоявленським) призначений на служіння до Воскресенського цвинтарного храму в місті Подільську. З 1910 року він був також законоучителем у чоловічому та жіночому училищах міста.
З 20 березня 1917 року диякон Іоанн був членом виконавчого повітового комітету духовенства та мирян, а в липні того ж року був обраний членом благочинницької ради Першого Подільського округу. За дбайливе служіння Церкви Божої до дня Святого Пасхи 1919 року диякон Іоанн Честнов був удостоєний Патріаршого благословення.
1920 року отця Іоанна висвятили у священика, і 1 вересня митрополитом Крутицьким Євсевієм (Микольським) його було визначено священиком у Знам’янський храм у селі Захар’їно Подільського повіту. 3 січня 1921 року його знову перевели до Воскресенської цвинтарної церкви у місті Подільську.
З благословення єпископа Подільського Інокентія (Летяєва) наприкінці грудня 1928 року отець Іоанн був направлений до Михайло-Архангельської церкви в селі Вертлінське Сонячногірського району Московської області. Тут отець Іоанн у 1929 році був уперше заарештований. Пробувши п’ять з половиною тижнів ув’язнення, його було звільнено.
Через неможливість постійно сплачувати великий податок, який безбожна влада накладала на служителів Церкви, у отця Івана в лютому 1930 року було конфісковано корову та частину майна. Не маючи постійного житла, він змушений був просити архієрея перевести його на інший прихід.
Преосвященним єпископом Воскресенським Іоанном (Васильєвським) 24 січня 1930 року отець Іоан Честнов був переведений до Успенського храму села Гжель Раменського району Московської області.
На початку 1930 року влада вирішила зняти дзвони з Успенського храму. Настоятель храму протоієрей Олександр Виноградов намагався запобігти цьому наміру безбожної влади. Жінки, прихожанки церкви, прийшли на збори громадян села Гжель та виступили проти зняття дзвонів. Через піднятий шум зібрання мало не зірвалося.
На 1929 і 1930 роки припав один із періодів нещадних гонінь на Російську Православну Церкву. Багато священнослужителів на той час було заарештовано, частина з них розстріляна, інші були засуджені до ув’язнення або заслання, де нерідко вмирали від хвороб та голоду.
Намір заарештувати священика, слідчий ОГПУ у жовтні 1930 року допитав кілька свідків. Всі допитані дали необхідні слідчому свідчення, хибно звинувативши священика у різних антирадянських виступах. Ці лжесвідчення підтвердив диякон Солертовський, який служив в одному храмі з отцем Іоанном. Він розповів, як у розмові отець Іоанн одного разу сказав: «…Незважаючи на ці гоніння, все ж віра православна не згасне і після гоніння переможе». Ці та інші слова священика диякон представив як антирадянську агітацію, заявивши, що «попи Честнов і Виноградів за будь-якої нагоди використовують релігію на шкоду існуючому строю».

31 жовтня 1930 року отця Іоанна було заарештовано і 1 листопада допитано. На запитання слідчого священик відповів: «На поставлене мені питання щодо сучасного стану та існуючої влади відповім. Будь-яка влада дається від Бога, тому Бог покарання за наші гріхи і посилає владу. Народ гідний тієї влади, яка йому надіслана Богом. Якщо народ творить беззаконня, то Господь для виправлення посилає важку владу, і доти, доки народ не звернеться до Бога, послана Ним влада триватиме довго, а коли народ замолить свої гріхи перед Богом, то існуюча влада дійде до такого становища, коли вона сама прийде до Бога і змінить своє ставлення до релігії, і тоді цей народ буде гідний своєї влади. Для пояснення вищесказаного вкажу свою думку… У певний період на душу людини налітає щось на кшталт попелу, через що душа і свідомість затемнюються, людина втрачає віру в Бога. Але це явище тимчасове, оскільки якщо це затемнення минає, то людина, що іменувала себе безбожником, стає віруючим. Як на приклад зі Святого Письма вкажу на святого апостола Павла, який був гонителем віри Христової, а потім став ревним проповідником Христового вчення».

22 листопада 1930 року трійка ОГПУ засудила священика Іоанна Честнова до трьох років заслання в Казахстан.
Після відбуття терміну покарання отець Іоанн повернувся до Московської області. Оскільки проживати у стокілометровій зоні від Москви йому було заборонено, він оселився у місті Можайську, де був священноначалиєм призначений служити до Вознесенського храму міста. У 1934 році за допомогою оновленців влада вирішила закрити храм. є
Наприкінці лютого 1935 року отець Іоанн звернувся з проханням до архієпископа Тверського Фаддея (Успенського). 1 березня владика надіслала відповідь: «Наразі немає вільних місць взагалі, за скороченням приходів».
19 травня, отця Іоанна було заарештовано. На звороті ордера на арешт він написав: «Прочитану мені справжню постанову підписувати відмовляюся, тому що в висунутому мені звинуваченні, викладеному в цій постанові, винним себе не визнаю». Почалися допити.
Після закінчення слідства отця Іоанна перевели до Бутирського ізолятора у місті Москві. 8 червня 1935 року трійка НКВС засудила священика Іоанна Честнова до трьох років заслання в Казахстан.
Покарання отець Іоанн відбував на станції Чу Чуйського району Казахської РСР. 23 листопада 1937 року його заарештували Чуйським районним відділенням НКВС.
Священика Іоана Честнова було розстріляно 13 грудня 1937 року і поховано в безвісній спільній могилі.
Зарахований до лику новомучеників і сповідників Російських ухвалою Священного Синоду від 17 липня 2002 року.