...
Житія святих,  Жовтень

Священномученик Інокентій, пресвітер

Місяця жовтня на 13-й день

Священномученик Інокентій народився 12 лютого 1878 року в селі Ушківське-Чумакове Канського повіту Томської губернії в сім’ї священика Арсенія Кікіна.
Після закінчення 1899 року Томської Духовної семінарії Інокентій Кікін 18 серпня 1900 року було назначено в псаломщики. 3 грудня 1902 року його було призначено учителем підготовчих класів Томського духовного училища.
21 вересня 1910 року він був висвячений на священика до Микільської церкви села Нижньо-Кам’янське Барнаульського повіту (нині Ординського району Новосибірської області), де прослужив до свого арешту в 1937 році.
Співробітники НКВС улітку 1937 року заарештували групу духовенства Ординського благочиння. Отця Інокентія було заарештовано 28 липня 1937 року і ув’язнено спочатку в камеру попереднього ув’язнення при Ординському відділенні міліції, а потім переведено до в’язниці в місті Новосибірську.
— Скажіть, до якої церковної течії ви належите? — спитав слідчий.
— Я належу до Тихонівської староцерковної течії.
— Назвіть із ким із священнослужителів ви маєте близькі зв’язки.
— Близькі зв’язки я мав із наступними священнослужителями: благочинним Миколою Єрмоловим…
— За яких обставин ви познайомилися з ними?
— …зі священиком Миколою Єрмоловим я познайомився 1924 року в той момент, коли був розлад у Ординській парафії. Він мене вважав тим, хто приєднався до обновленської течії, і з цього питання приїжджав у село Кам’янку для встановлення моєї церковної течії. З того часу я з ним і знайомий. З 1924 року я з ним зустрічався досить часто.
— Наслідком встановлено, що ви проводили збори у церкві 27 червня цього року з церковним активом з метою зриву антирелігійної бесіди, яку проводить сільський актив.
— Після служби зібралися у сторожці із питанням про ремонт церкви. Цього дня проводилася антирелігійна бесіда. До мене прийшла старенька Аполлінарія Синіцина і сказала, що закриватимуть церкву, а тому й роблять антирелігійну бесіду. Я пояснив, що це проти релігії і вам на цих зборах говоритимуть, що Бога немає. Зважаючи на те, що часу більше не було, я сказав їм: «Ідіть з Богом на бесіду».
— 30 ​​червня бригада колгоспників робила ремонт церкви. Скільки людей працювало?
— Робота з ремонту церкви проходила тижнів зо три, в середньому щодня приходило працювати людину по чотири, був день, 30 червня, працювало чоловік дев’ять, працювали люди і з сусідніх сіл.
— Чи була ухвала громадян про закриття церкви?
— Постанова 90 відсотків громадян про закриття церкви була взимку приблизно у грудні 1936 — лютому 1937 року на момент перепису.
— Чому церква все ж таки після цього не була закрита?
— Я думаю, що церкву не закрили і не відібрали тому, що треба було її відремонтувати, а коштів на ремонт сільрада не мала і сподівалася коштом церковної ради, а після ремонту, зробленої церковною радою, відібрати. Нестача коштів у сільради характеризується тим, що клуб перебуває у занедбаному стані. Мій арешт був необхідний, тому що без мене легше відібрати церкву, бо тепер серед віруючих не залишилося людини, яка знає закони. А для цього мене заарештували.
— Ви були проти закриття церкви?
– Абсолютно вірно. Я був проти закриття церкви та поклав багато сил для цього. Я намагався зробити ремонт і говорив своїй церковній пораді про те, що, якщо прийде з крайового виконкому ставлення про закриття, то можна ще клопотати перед ВЦВК, ну а якщо з ВЦВК прийде постанова про закриття, то вже більше клопотати нема перед ким…
— Розкажіть про активних членів вашої громади та як вона організувалася?
— На початку 1936 року на вимогу районного виконкому треба було подати список віруючих. Після богослужіння я оголосив тим, хто молиться, що, якщо хтось бажає бути членом релігійної громади, заявіть про своє бажання особисто мені, або подайте заяву. Таким чином у селах Кам’янці, Хмелівці та Лісній було зібрано підписи 300 вірян. Крім цього існує двадцятка, яка стежить за порядком та майном у церкві.
— Виходить, ви робили роботу добре?
— Так, з ними займатись доводилося багато і часто проводити розмови на релігійні теми…
— Наслідку відомо, що ви на основі релігійних переконань у церкві розповсюджували контрреволюційні листівки та прокламації. Ви визнаєте це?
— Не пам’ятаю якого року, це було в Ніколін день 9 травня, у церкві після закінчення богослужіння я вийшов давати народу цілувати хрест. Раптом виходить незнайомий юнак і починає голосно читати якусь контрреволюційну листівку, нібито знайдену в Єрусалимі, написану золотими літерами. Після цього я звернувся до народу і сказав, щоб його не слухали, і одразу його видалили.
— Наслідком встановлено, що ви активний учасник контрреволюційної повстанської організації. Дайте свідчення з цього питання, – зажадав слідчий.
— Учасником контрреволюційного руху я не перебував і не перебував, і ніхто мене до контрреволюційної організації не вербував.

— Слідству відомо, що ви залучені до контрреволюційної повстанської організації благочинним Єрмоловим.
— Я благочинним Єрмоловим у контрреволюційну повстанську організацію не був залучений.
— Ви викриваєте свідчення обвинуваченого у вашій справі священиком…
— З ним я знайомий мало…
— Вам дається очна ставка із обвинуваченим у вашій справі.
— Було запрошено лжесвідка. Його свідчення отець Інокентій не підтвердив. 20 вересня відбувся останній допит.
— Ви визнаєте себе винним у звинуваченні?
— Винним у звинуваченні мені не визнаю і більше у справі показати нічого не можу.
1 жовтня 1937 року Трійка НКВС засудила обох священиків до розстрілу.
Протоієрей Микола Єрмолов та священик Інокентій Кікін були розстріляні 26 жовтня 1937 року в Новосибірську та поховані у спільній невідомій могилі.
Пам’ять священномучеників Миколи та Інокентія відбувається в день їхньої мученицької кончини 13 (26) жовтня, а також у день святкування Собору новомучеників і сповідників Російських 25 січня (7 лютого), якщо цей день збігатиметься з недільного дня, а якщо цей день не співпаде з неділею вдень, то найближчої неділі після 25 січня (7 лютого), а також 10 (23) червня вдень святкування Собору Сибірських святих.

Знайшли помилку