Священномученик Філарет, пресвітер

Місяця жовтня на 11-й день

Філарет Іоаннович Веліканов народився 14 травня 1873 року в сім’ї диякона міста Верхнього Ломова. Закінчив Пензенську духовну семінарію та указом №9091 Пензенської Духовної Консисторії 7 жовтня 1891 року був визначений на псаломницьке місце до соборної церкви міста Нижнього Ломова. З 18 жовтня 1895 р. перебував учителем Нижньо-Ломівської недільної школи. Проте, відчуваючи в собі покликання до служіння церковному, на власне прохання, 10 вересня 1896 року указом Духовної Консисторії за №4261 було призначено на дияконсько-вчительське місце у с. Суркіно Нарівчатівського повіту, а 25 травня 1896 р. єпископом Пензенським і Саранським Павлом (Вільчинським) висвячений на диякона до Христоріздвяної церкви того ж села. 11 червня 1897 року указом все тієї ж Пензенської Духовної Консисторії за №6762, Філарет Великанов був переміщений до села Великий Азяс Червонослобідського повіту, а резолюцією Єпархіального Преосвященного від 23 серпня 1901 року за №3883 (за пропозицією училища).
2 березня 1904 року указом Пензенської Духовної Консисторії за №3534 о. Філарета було призначено дияконом с. Оброчного Червонослобідського повіту, у березні 1904 року – економом Тихонівського духовного училища м. Пензи, а 10 червня 1909 року – економом Пензенської духовної семінарії. Високопреосвященним Володимиром, архієпископом Пензенським та Саранським, висвячений у сан священика 30 жовтня 1916 року. Того ж року його перевели на посаду економа Казанської Академії.
Лютневий та жовтневі перевороти о. Філарет сприйняв, як жахливі і несправедливі події, проте цілком поклався на волю Божу і продовжив своє духовне служіння всупереч терору, що неминуче насувається.
10 жовтня зв. ст. 1918 року, головою ЧК у боротьбі з контрреволюцією на чехословацькому фронті Лацисом було підписано ордер №343 на обшук та арешт священика Філарета Великанова, а 11 жовтня отцю Філарету вже пред’явили свідчення двадцятиоднолітнього Кузьміна, “комуніста”. загону ЧК”, які під час білочеського заколоту нібито були впізнані Велетновим, коли той – озброєний (!) – ходив Академічною слобідкою і вимагав розстрілу комуністів, що ховалися. Свідоцтво Кузьміна (до роботи в ЧК служив денщиком у генерала Воронова) могла нібито підтвердити одна жінка, але її “не виявилося в місті”, свідчення ж іншого “свідка” і зовсім були спростовані його земляком (тим, що дав притулок чекіста), який заявив , Що під час огляду квартир академічних службовців Велетнів не тільки не був озброєний, а й нікому ні арештом, ні розстрілом не загрожував.
Сам священик не міг зрозуміти, як це можна вимагати розстрілу тих, кого він в очі не бачив. Та й не відав батько Філарет за собою жодної провини, тож і з Казані нікуди не біг, не ховався. Становище священномученика у в’язниці було дуже важким – це видно з його листів, які він писав своїм друзям. Але саме у цих посланнях виявляється його істинно православна душа. 31 жовтня ст. ст. в журналі зборів Казанської Духовної Академії з’явився наступний запис: “Перед початком засідання Преосвященний Ректор Академії повідомив про раптову смерть економа Академії, священика Філарета Івановича Великанова.
У 2000 році – за рішенням ювілейного Архієрейського Собору ієрей Філарет велетнів був зарахований до лику загальноросійських святих серед інших новомучеників і сповідників Російських.
Пам’ять йому відбувається 29 жовтня/11 листопада, в день його мученицької кончини, 4(17) жовтня – у день святкування Собору всіх Казанських святих, а також – у день, коли святкується Собор новомучеників та сповідників Російських.