Священномученик Димитрій Воскресенський пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

місяця травня на 9-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Протоієрей Димитрій Воскресенський народився 7 вересня 1869 року в селі Урусово Алатирського повіту Симбірської губернії (нині Мордовської Республіки) в сім’ї священника Василія Воскресенського.

1875 року, коли Димитрію було 6 років, під час пологів померла його мати. Сам отець Василій в 1907 році причащав хворого на тиф селянина і, заразившись, помер як сповідник.

У 1891 році Димитрій закінчив Симбірську духовну семінарію за другим розрядом і був прийнятий як учитель до церковнопарафіяльної школи в селі Урусово, у 1892 році був призначений псаломщиком, а в 1895 році був висвячений на священника до села Полібіно Алатирського повіту. 1902 року отець Димитрій був переміщений до села Нові Монадиші Ардатовського повіту, з 1908 до 1911 року був членом благочинницької ради, 1911 року був переведений в село Анастасово Курмишського повіту, де прослужив 26 років до свого арешту. У 1905 році був нагороджений набедреником, у 1916 році — камилавкою, у 1922 році — наперсним хрестом. Пізніше був зведений у сан протоієрея.

На початку 1930-х років, коли Чувашія входила до складу Нижегородського Краю, заарештованих у Порецькому районі часто доправляли до прилеглих районних відділень НКВС, розташованих на території нинішньої Нижегородської області. Так було і з отцем Димитрієм. Він був заарештований і допитаний в районному відділенні НКВС у селі Теплий Стан (нині Сєчєново Нижегородської області). З собою він, імовірно, встиг взяти фотографію сина Миколи, де він знятий червоноармійцем у будьонівці. З кимось йому вдалося передати цю фотографію доньці Ользі — на звороті напис олівцем, поспіхом: «Льолечко, мене б’ють, час згаяно». І ще прізвища — мабуть, слідчих. Тоді він був звільнений.

У 1934 році був притягнутий сільрадою до штрафу на 400 рублів «за незаконне звершення молебнів», на що отець Димитрій написав скаргу до Комісії з питань культу при Президії Центрального виконавчого комітету Чуваської АСРР.

«15 травня у мене на парафії був похорон; покійницю, як у нас заведено, я проводжав тільки із дому до церкви для відспівування. Після ж відспівування проводжати небіжчиків на могилу у нас не заведено, і на кладовищі я вже другий рік не був. Але на другий день після цього я, на свій подив і на подив всіх вірян, отримав доданий витяг із протоколу Анастасівської сільради. Я тут же на нього послав відношення, що я на могилах ніяких молебнів про дощ не звершував і навіть там не був, що підтвердять усі віряни, і тому вважаю цей штраф незаконним. Цим справа не скінчилася. Увечері того ж дня від голови сільради отримую 2-й папір, (при цьому ж додається). А потім через кілька днів уже пізно ввечері голова сільради викликає до ради і грубо знову вимагає з мене сплати штрафу. На мої ж слова, що цей штраф вважаю незаконним, оскільки це звинувачення мене в молебнях на кладовищах є явною неправдою, він у присутності осіб, які там перебували, почав лаяти мене найгрубішими лайливими словами. Не отримуючи від мене цього штрафу, 31 травня сільрада прислала вже новий податок — 3000 яєць. З приводу цього податку вважаю за потрібне сказати: з господарством я не пов’язаний, птиці не маю і жодними ходіннями по домівках і зборами яєць, як вони пишуть у виписі з постанови, який додається, — не займаюся, тим паче, молебнями на храмове свято на честь Святителя Миколая не ходив, тому що не дозволили. Це, знову ж таки, підтвердять всі віряни. І тому прошу комісію захистити мене від цих незаконних штрафів і податків грошима та яйцями.

До цього додаю 2 папери накладення на мене штрафу 400 руб. і 1 папір про накладення на мене 3000 яєць і 10 руб. збору.

Священник с. Анастасово Дмитрій Воскресенський, 1 червня 34 р.

Відповідь прошу надіслати безпосередньо на моє ім’я — СВК (сільський виконавчий комітет — ред.) нам Вашу постанову не оголосить».

Схоже, таку скаргу отець Димитрій написав до Москви — до постійної Комісії з питань культів при ЦВК, яка й скасувала рішення про штраф.

Протоієрей Димитрій продовжив служіння перед святим престолом, але 21 жовтня 1937 року він був заарештований і ув’язнений в Алатирській в’язниці.

30 грудня 1937 року він був засуджений до 10 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. 22 травня 1938 року, в день вшанування перенесення мощей святителя Миколая Чудотворця, відбуваючи строк покарання в Алатирській виправно-трудовій колонії, отець Димитрій помер, за записом лікаря, від вади серця. Священник був похований на кладовищі колонії в безвісній могилі.

Протоієрей Димитрій був причислений до Собору новомучеників і сповідників 27 грудня 2007 року.