Священномученик Авів, єпископ Некреський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 7-й день / листопада на 29-й день

Священномученик Авів, єпископ Некреський, був одним із тринадцяти святих сирійських (каппадокійських) отців, засновників грузинського чернецтва, які прийшли до Грузії у VI столітті. На прохання грузинського царя Парсмана VI (542–557) та католикоса Євлавія (552–560) прийняв сан єпископа та кафедру Некреську.

Перси, котрі захопили тим часом Кахетію (Східна Грузія), повсюдно насаджували вогнепоклонство. Єпископ Авів, сповнившись апостольської ревності, з хрестом у руках ходив містами та селами своєї єпархії і винищував скрізь грубі забобони, гасячи вогні в капищах зороастрійців. Дідойці та інші горяни Кахетії, котрі жили на лівому березі річки Алазані, зреклися вогнеслужіння і ввійшли через покаяння в лоно Церкви Христової. Святитель Авів навернув у християнство багатьох персів.

Перський сатрап, який жив у місті Рехі, стурбований успішною проповіддю святителя, наказав звʼязати його та доставити до нього. Як розповідає Імеретино-Абхазький католикос Арсеній Великий († 1390), автор опису мучеництва святого Авіва, святитель Авів дорогою до Рехі отримав лист і жезл від свого друга святого Симеона Стовпника Дивногорца, а також попрощався зі своїми сподвижником святим Зено Мгвімським.

Поставши перед перським сатрапом, святитель Авів відмовився прийняти зороастризм, палко викриваючи його в ідолопоклонстві. За наказом сатрапа святитель Авів зазнав бичування і страшних тортур, після чого він помер, побитий камінням у селищі Рехі, поблизу Горі. Тіло святого Авіва кинули на поживу диким звірам, але ні звірі, ні птахи, ні тління не торкнулися святих мощей. Братія Самтавійської обителі з честю поховали їх у своїй обителі.

Мощі святого, уславлені зціленнями, були пізніше, за правителя Картлі Степанозе (639–663), за бажанням католикоса Фавора перенесені із Самтавійської обителі до Мцхетського Самтаврського собору та покладені під престолом, де спочивають і нині під спудом.