Священномученик Арсеній Троїцький, пресвітер

Місяця листопада на 6-й день

Священномученик Арсеній народився 28 жовтня 1880 року у селі Гридьєво Тверського повіту. Вступив до Тверської Духовної семінарії. Під час навчання у семінарії він ніс послух вчителя півчих архієрейського хору і часто запрошувався проповідником на архієрейські богослужіння.

Навчаючись у семінарії та виконуючи послух вчителя півчих архієрейського хору, Арсен служив псаломщиком в Успенській єдиновірній церкві у Твері.

У 1903 році Арсен Сергійович одружився з дочкою священика. Незабаром він був висвячений у сан диякона, а 17 жовтня 1903 року – у сан священика до Іллінської церкви у селі Селіхово. Отець Арсеній взявся за душпастирську працю, не обмежуючи її лише рамками богослужіння. Він одразу вступив у благодійне товариство імені великомучениці Варвари, метою якого було надання допомоги бідним вихованкам Тверського єпархіального училища, і став щедрим жертводавцем та активним діячем цього товариства.

У 1908 році отець Арсеній заснував при храмі церковноприходську раду. Її метою стало підтримати в парафії «згасаючий дух релігійності і любові до святого храму і богослужіння, розвинути парафіяльну благодійність, послабити порок пияцтва, що сильно поширився, організувати бібліотеку». За півроку діяльності ради було відкрито прекрасну бібліотеку-читальню та призначено завідувача, на оплату праці якого стали виділятися постійні кошти.

Всі хресні ходи та молебні в будинках парафіян відбувалися при величезному збігу народу та з великим благоговінням. Все це сталося завдяки роз’ясненням священика суті церковних обрядів.

Звіт про діяльність парафіяльної ради Іллінської церкви правлячий архієрей надіслав для публікації в «Тверських єпархіальних відомостях» як приклад добрих починань для інших парафій.

У ті роки стає нагальною необхідністю вироблення програми викладання Закону Божого для освіти народу. У єпархії було проведено наради представників єпархіальної та губернської училищних рад та священиків-законоучителів початкових шкіл. Одним із найактивніших учасників цих нарад, що проходили з 4 по 6 березня 1914 року у Твері, став священик Арсеній Троїцький.

Коли почалася Перша світова війна, отець Арсеній разом із парафіянами став допомагати хворим та пораненим воїнам. У 1916 році за старанну душпастирську службу він був нагороджений камілавкою. Отець Арсен був призначений помічником благочинного 1-го округу Корчівського повіту. За ревне і старанне служіння він був зведений у сан протоієрея.

У післяреволюційний час отець Арсеній не став поступатися войовничому без божеству, але продовжуючи виховувати своїх парафіян у православному дусі та зміцнювати у вірі, організовував численні паломництва до православних святинь.

З 24 по 26 липня 1921 року священик очолив паломництво до Миколаївського Пішношського монастиря, що у Дмитрівському повіті Московської губернії. Після закінчення паломництва його учасники створили союз ревнителів християнського благочестя під небесним покровительством преподобного Мефодія, засновника Пішноського монастиря, що надихнув серця паломників об’єднатися в братський союз для релігійної освіти і більшого успіху духовного у справах віри і благополуччя. Протоієрей Арсеній склав статут релігійного союзу ревнителів благочестя. У літню пору члени союзу почали брати активну участь у хресних ходах, що влаштовувались різними парафіями, а в зимовий – у проведенні бесід на релігійні теми.

24 листопада 1922 року за протидію обновленському розколу влада заарештувала єпископа Старицького Петра (Зверєва), який виконував на той час обов’язки керуючого Тверською єпархією. Того ж дня у Твері відбулися збори тверського духовенства та представників парафіяльних громад. Керівники зборів згодом склали виписку про прийняті на ньому рішення для зведення духовенства та мирян.

 

1 березня 1923 року за проведення цих зборів були заарештовані протоієреї Іоанн Преображенський, Арсеній Троїцький, Арсеній Покровський, Макарій Комаров, Олександр Молчанов, Василій Рубцов та миряни Федір Роднов та Ілля Трубач та ув’язнені ОГПУ у Твері. Тоді ж був заарештований і єпископ Гаврило.

6 березня слідчий допитав протоієрея Арсенія Троїцького.

9 березня всіх заарештованих перевели до в’язниці ОГПУ в Москві.

16 травня 1923 року Комісія НКВС з адміністративних висилок засудила протоієрея Арсенія та інших заарештованих до трьох років ув’язнення в концтаборі. Отець Арсеній відбував у Соловецькому концтаборі. Звільнившись у 1926 році, він знову став служити у селі Селіхово.

У 1929 році радянська влада почала проводити заходи щодо знищення священнослужителів Православної Церкви та вільних селян. 18 лютого 1930 року двадцятирічний секретар комсомольського осередку в селі Мар’їно Герман Гущин, звернувшись до агента ОГПУ, сказав, що може дати свідчення про деяких селян села. В результаті 15 серпня 1930 року були заарештовані протоієрей Арсеній Троїцький, церковний староста Василь Кротов та селяни Андрій Башилов, Василь Трусов та Михайло Воронін та ув’язнені у місті Кімри.

22 листопада 1930 року трійка ОГПУ засудила протоієрея Арсенія до трьох років заслання в Казахстан, старосту Василя Кротова – до трьох років посилання на У рал, селяни Андрій Башилов, Михайло Воронін та Василь Трусов були з-під варти звільнені. Посилання отець Арсен відбував у Актюбінську.

Повернувшись, він став служити у храмі Покрови Пресвятої Богородиці у селі Власове Шатурського району Московської області.

28 жовтня 1937 року влада заарештувала весь клір Покровського храму – трьох священиків та двох дияконів. Перші допити проходили у сільському відділенні НКВС.

4 листопада протоієрей Арсен підписав протоколи, складені слідчим, із визнанням вини у керівництві контрреволюційною групою церковників. На запитання слідчого, чи визнає він себе винним у систематичній контрреволюційній діяльності, отець Арсен відповів: «Я вороже налаштований до ВКП(б), але після повернення із заслання проти радянської влади відкритої агітації не вів».

Після перших допитів отець Арсен був переведений до Таганської в’язниці в Москві, і тут 16 листопада священика допитав інший слідчий, але із застосуванням тих самих погроз. Цього разу отець Арсен зайняв тверду позицію і не став підписувати жодних лжесвідчень.

– Ви заарештовані як керівника контрреволюційної групи духовенства. Визнаєте себе винним? – спитав слідчий.

– Винним себе у контрреволюційній діяльності не визнаю. Дійсно, я не заперечую того, що був настоятелем цієї церкви, але всі особи збиралися та обговорювали питання релігійних обрядів, своїх думок проти радянської влади я не висловлював, – відповів священик.

– Вас викривають у контрреволюційній діяльності обвинувачені. Чи маєте ви надавати слідству відверті свідчення?

– Жодної агітацією я не займався. Усі докази, які мені пред’явлені, є наклепом на мене.

17 листопада 1937 року трійка НКВС засудила священика до розстрілу. Протоієрей Арсеній Троїцький був розстріляний того ж дня і похований у невідомій спільній могилі на полігоні Бутове під Москвою.