Священномученик Андрій Ясенєв, пресвітер

Місяця лютого на 22-й день

Священномученик Андрій народився 12 серпня 1868 року в селі Ясенок Рязанської губернії в сім’ї диякона Іоанна Ясенєва. Закінчивши 1889 року Рязанську Духовну семінарію, Андрія Івановича висвятили на диякона, а 1891 року на священника до Володимирської семінарської церкви в місті Рязані, одночасно він виконував послух економа Рязанської Духовної семінарії.
У 1913 році отця Андрія призначили служити в Успенський собор у місті Єгор’євську та завідувачем Вишневської церковно-парафіяльної школи й законовчителем церковно-парафіяльної школи, першого жіночого і другого чоловічого училищ у Єгор’євську. Згодом отця Андрія звели в сан протоієрея і призначили настоятелем храму святителя Олексія, митрополита Московського, і благочинним церков Єгор’ївського району. За багаторічну бездоганну службу він 1929 року був нагороджений митрою і йому було дано право звершувати літургію з відкритими царськими вратами до Херувимської пісні.
Наприкінці 1936 року сусід отця Андрія, секретний інформатор НКВС, повідомив органам, що зустрів священника за кілька днів після виборів у Верховну Раду в грудні 1936 року і запитав його, чи ходив він голосувати, на що отець Андрій нібито відповів: “Ходити-то я ходив голосувати, але що з того користі, адже ви, комуністи, однаково виберете того, кого захочете, а нас як переслідували, так і будуть переслідувати. Даремно радянська влада влаштовує гоніння на духовенство. Цим вона тільки озлоблює народ, адже він ще залишився вірним Православній Церкві, а якщо деякі робітники не ходять до церкви, то це через острах, що їх за це переслідуватимуть, а от коли зміниться влада, побачите, як усі підуть до церкви. Народ зараз дуже незадоволений радянською владою за ці гоніння на Православну Церкву, і якщо буде війна, то радянській владі важко буде залишитися при владі”.
У листопаді 1937 року було допитано свідків, і серед інших псаломщика, який служив колись в Успенському соборі; він показав, що в січні 1937 року ходив разом із протоієреєм Андрієм служити молебні на парафії, після яких люди запитували про собор, чому він, як благочинний, його віддав. “Я собору не віддавав, – сказав отець Андрій, – як міг я віддавати чи не віддавати, коли я позбавлений виборчих прав. Мене викликали в НКВС, прочитали, що собор відібрано, і змусили розписатися, що мені про це оголошено”.
Інші свідки показали, що отець Андрій зібрав у своєму благочинні духовенство, яке було раніше в ув’язненні, і це, звісно, не без наміру. “Також він під виглядом хору згрупував цілу групу черниць, причому багато хто з них відбували заслання за антирадянську діяльність”.
23 січня 1938 року протоієрея Андрія заарештували й ув’язнили в місті Єгор’євську.
27 лютого 1938 року трійка НКВС засудила священника до розстрілу. Протоієрея Андрія Ясєнєва було розстріляно 7 березня 1938 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.