Священномученик Сергій Любомудров пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / лютого на 8-й день / листопада на 10-й день (перехідне)

Священномученик Сергій народився 4 липня 1878 року в селі Мишці Касимовського повіту Рязанської губернії в сім’ї священника Іоанна Любомудрова. У 1899 році, закінчивши три класи Рязанської духовної семінарії, він став служити псаломщиком у соборі в місті Пронську. У 1906 році Сергія Івановича висвятили на диякона до храму на честь Казанської ікони Божої Матері в селі Сушково Луховицького повіту Рязанської губернії, а в 1916 році — на священника до цього храму. Тут він прослужив до арешту. Востаннє отець Сергій служив у храмі 3 лютого 1938 року, а 6 лютого його заарештували й ув’язнили в місті Коломні.
Голова Сушківської сільради дав на вимогу співробітників НКВС довідку, в якій написав, що священник веде в селі контрреволюційну агітацію про те, що комуністи закривають церкви; вірянам-колгоспникам священник говорив, щоб вони сходили в сільраду й попросили для нього дозволу на ходіння по домівках селян із молебнями. Крім того, отця Сергія звинувачували в тому, що, коли 1937 року помер єпископ Феодосій (Ганицький), який жив у селі Сушково на спокої, він запросив інших священників і народ на поховання архіпастиря.
Слідчий, допитуючи отця Сергія протягом двох днів після арешту, раптом заявив:
— У серпні 1937 року ви влаштовували в селі Сушково похорон померлому архієрею Ганицькому. Розкажіть про це.
— Архієрей Іван Федорович Ганицький, якому було близько вісімдесяти років, служив раніше в місті Коломиї, а років зо три тому, прибувши із заслання, оселився в селі Сушково. Він помер у перших числах травня, ховав його я, як парафіяльний священник; про його смерть я нікого не сповіщав і населенню не говорив… Усього з духовенства було на похороні п’ять осіб. Повторюю, духовенство я не збирав і народ не сповіщав.
— Скільки приблизно було людей під час обідні та на похороні?
— На похороні архієрея і під час обідні було приблизно сто п’ятдесят осіб.
— За матеріалами слідства, ви поширювали чутки, що покійний архієрей був святим, — чи правда це?
— Ні, таких чуток я не поширював.
— Скільки всього панахид ви відслужили на могилі архієрея Ганицького?
— Я відслужив на могилі архієрея Ганицького приблизно п’ятдесят панахид. Служив і в церкві, і на могилі.

— Ви вірян агітували за те, щоб вони вимагали дозволу сільради робити вам подвірний обхід із молебнями?
— У 1936 році я сам пішов у сільраду в Сушкові з проханням дозволити мені служити по приходу, але мені відповіли, що не можна. Коли я послався на статтю конституції, то мені підтвердили, що не можна. Я пішов у сусідню сільраду з цим самим питанням, але й там мені сказали те саме. Не задоволений цим, я пішов до прокурора з цим самим питанням, але той мені відповів, що без дозволу ходити не можна, — я і не ходив. А перед травнем 1937 року церковний староста запитав мене, чи піду я по приходу. Я йому відповів, що якщо сільрада дозволить, то піду. Староста пішов до сільради, але йому дозволу не дали. Більше ніхто не ходив і я нікого не посилав.
— Ви все своє життя присвятили служінню в церквах за переконанням чи з матеріальних вигод? — запитав священника слідчий.
— Я служу в церкві відповідно до своїх переконань, — відповів отець Сергій.
— Вам відомо, що релігія, яку ви проповідували, є дурман для народу?
— Релігію я дурманом для народу не вважаю.
— Ви визнаєте себе винним у тому, що в травні 1937 року вели агітацію, що архієрей Ганіцький святий, організували масові похорони і панахиди за покійним святим архієреєм, вмовляли народ, щоб той брав у сільраді дозвіл на обхід парафією з молебнями, що ви сварили керівників партії та уряду, вихваляли ворогів народу і агітували проти радянської влади населення?
— Винним себе не визнаю. Агітації проти радянської влади серед населення не вів, керівників партії та уряду не сварив, ворогів народу не вихваляв і населення за дозволом на обхід приходу в сільраду не направляв.
8 лютого слідство було закінчено, і 16 лютого 1938 року трійка НКВС засудила отця Сергія до розстрілу. Священик Сергій Любомудров був розстріляний 21 лютого 1938 року і похований у невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.