Священномученик Андрій Добринін, пресвітер

Місяця лютого на 8-й день

Священномученик Андрій народився 10 серпня 1874 року в селі Різдвяне-Прозорово Мологського повіту Ярославської губернії в сім’ї священнослужителя Миколи Добриніна. Після закінчення Ярославської Духовної семінарії його висвятили на священика і згодом він служив у храмі в селі Пречисте-Наумово Даниловського району Ярославської області. Зведений у сан протоієрея і призначений благочинним Даниловського округу.
У листопаді 1937 року священиків Даниловського округу було заарештовано; під час слідства деякі з них підписали протоколи, в яких ішлося про те, що протоієрей Андрій Добринін був натхненником і очолювачем контрреволюційної повстанської групи.
21 січня 1938 року священик, який перебував під слідством у в’язниці і служив у Данилівському районі, Всеволод Державін написав слідчим заяву, що 12 березня 1937 року його завербували в контрреволюційну групу благочинним протоієреєм Андрієм Добриніним, який, окрім нього, завербував у ту саму групу ще шістьох осіб. Він показав, що протоієрей Андрій протидіяв заходам радянської влади під час зняття дзвонів із церковної дзвіниці, “організував для цього групу вірян, які чинили опір у момент зняття дзвонів у 1936 році, а одна фанатичка із села Радове за його вказівкою взяла в нього ключі, замкнулася на дзвіниці, де здійняла крик, а сам Добринін у цей момент сховався у цієї самої фанатички в селі Радове. У вечірню пору Добринін влаштовував всенічні, де серед присутніх віруючих вів агітацію в тому сенсі, що гасло зробити колгоспи більшовицькими, а колгоспників заможними нездійсненне…

28 січня 1938 року протоієрея Андрія заарештували й ув’язнили в місті Данилове. 10 лютого трійка НКВС засудила його до розстрілу. Уже після вироку трійки, 17 лютого, протоієрея Андрія вперше було допитано.
– Вас заарештовано як учасника і натхненника контрреволюційної повстанської групи, що існувала в Даниловському районі. Ви визнаєте себе в цьому винним? – запитав його слідчий.
– Ні, учасником контрреволюційної групи я не був і про існування такої не чув, – відповів священик.
– Вам зачитується показання Державіна. Ви підтверджуєте це?
– Показання Державіна я заперечую.
– Факт спроби влаштувати політичний ексцес під час зняття дзвонів із дзвіниці наумівської церкви, використавши для цього релігійну фанатичку, яка замкнулася в церкві, ви теж заперечуєте?
– Жодної спроби протидіяти зняттю дзвонів з мого боку не було, і на чинення опору зняттю дзвонів я нікого не підбивав. Як опинилася громадянка з села Радове замкненою в церкві, я не знаю. Особисто мене під час зняття дзвонів у селі Наумове не було.
– А факт влаштування вечірніх богослужінь на квартирі у цієї ж громадянки з села Радове, на яких серед присутніх віруючих ви вели антирадянську агітацію, ви теж заперечуєте?
– Влаштування вечірніх богослужінь я не заперечую, але антирадянської агітації серед присутніх віруючих я не вів.
– Вам зачитують свідчення Софійського. Що ви можете сказати тепер?
– Я не заперечую того, що я Софійському висловлював невдоволення існуючим становищем, що жити стало важко, доходів у церкві не стало, але антирадянської агітації я не вів і в контрреволюційну групу Софійського не вербував.
– Вам зачитують свідчення Расторгуєва. Що ви можете сказати на це?
– Расторгуєв показує на мене неправдиво.
Того ж дня слідчі влаштували очну ставку між протоієреєм Андрієм і священиком Софійським, який підтвердив дані ним на слідстві лжесвідчення. Вислухавши їх, отець Андрій сказав: “Я підтверджую, що під час зустрічі з Софійським я справді висловлював невдоволення існуючим ладом і скаржився на своє погане матеріальне становище. Інші факти, показані Софійським, я заперечую”.
Протоієрея Андрія Добриніна було розстріляно 21 лютого 1938 року, його поховали у невідомій спільній могилі.