Священномученик Андрій Добринін пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / лютого на 8-й день

Священномученик Андрій народився 10 серпня 1874 року в селі Різдвяне-Прозорово Мологського повіту Ярославської губернії в сім’ї священнослужителя Миколач Добриніна. Після закінчення Ярославської духовної семінарії його висвятили на священника, і згодом він служив у храмі в селі Пречисте-Наумово Даниловського району Ярославської області. Возведений у сан протоієрея і призначений благочинним Даниловського округу.
У листопаді 1937 року священників Даниловського округу було заарештовано; під час слідства деякі із них підписали протоколи, в яких ішлося про те, що протоієрей Андрій Добринін був натхненником і очільником контрреволюційної повстанської групи.
21 січня 1938 року священник, який перебував під слідством у в’язниці і служив у Данилівському районі, Всеволод Державін написав слідчим заяву, що 12 березня 1937 року був завербований в контрреволюційну групу благочинним протоієреєм Андрієм Добриніним, котрий, окрім нього, завербував у ту саму групу ще шістьох осіб. Він показав, що протоієрей Андрій протидіяв заходам радянської влади під час зняття дзвонів із церковної дзвіниці, “організував для цього групу вірян, які чинили опір у момент зняття дзвонів у 1936 році, а одна фанатичка із села Радове за його вказівкою взяла в нього ключі, замкнулася на дзвіниці, де здійняла крик, а сам Добринін у цей момент сховався у цієї самої фанатички в селі Радове. У вечірню пору Добринін влаштовував всенічні, де серед присутніх віруючих вів агітацію в тому сенсі, що гасло зробити колгоспи більшовицькими, а колгоспників заможними нездійсненне…”

28 січня 1938 року протоієрея Андрія заарештували й ув’язнили в місті Данилове. 10 лютого трійка НКВС засудила його до розстрілу. Уже після вироку трійки, 17 лютого, протоієрея Андрія вперше було допитано.
— Вас заарештовано як учасника і натхненника контрреволюційної повстанської групи, що існувала в Даниловському районі. Ви визнаєте себе в цьому винним? — запитав його слідчий.
— Ні, учасником контрреволюційної групи я не був і про існування такої не чув, — відповів священник.
— Вам зачитується показання Державіна. Ви підтверджуєте це?
— Показання Державіна я заперечую.
— Факт спроби влаштувати політичний ексцес під час зняття дзвонів із дзвіниці наумівської церкви, використавши для цього релігійну фанатичку, яка замкнулася в церкві, ви теж заперечуєте?
— Жодної спроби протидіяти зняттю дзвонів з мого боку не було, і на чинення опору зняттю дзвонів я нікого не підбивав. Як опинилася громадянка з села Радове замкненою в церкві, я не знаю. Особисто мене під час зняття дзвонів у селі Наумове не було.
— А факт влаштування вечірніх богослужінь на квартирі у цієї ж громадянки з села Радове, на яких серед присутніх віруючих ви вели антирадянську агітацію, ви теж заперечуєте?
— Влаштування вечірніх богослужінь я не заперечую, але антирадянської агітації серед присутніх віруючих я не вів.
— Вам зачитуються показання Софійського. Що ви можете сказати тепер?
— Я не заперечую того, що я Софійському висловлював невдоволення існуючим становищем, що жити стало важко, доходів у церкві не стало, але антирадянської агітації я не вів і в контрреволюційну групу Софійського не вербував.
— Вам зачитуються показання Расторгуєва. Що ви можете сказати на це?
— Расторгуєв показує на мене неправдиво.
Того ж дня слідчі влаштували очну ставку між протоієреєм Андрієм і священником Софійським, який підтвердив дані ним на слідстві лжесвідчення. Вислухавши їх, отець Андрій сказав: “Я підтверджую, що під час зустрічі з Софійським я справді висловлював невдоволення існуючим ладом і скаржився на своє погане матеріальне становище. Інші факти, показані Софійським, я заперечую”.
Протоієрея Андрія Добриніна було розстріляно 21 лютого 1938 року, його поховали у невідомій спільній могилі.