Місяця жовтня на 17-й день

Анатолій Дмитрович Івановський народився 1863 року в селі Пектубаєве в сім’ї священика. Після закінчення Вятської Духовної семінарії був призначений псаломщиком.
Прийнявши священицьки сан був відправлений у Казансько-Богородицьку церкву села Салтак В’ятської губернії, де прослужив 17 років. Крім священицьких обов’язків отець Анатолій вів просвітницьку роботу ніс послух законоучителя в Шагаранурській школі грамотності. У отця Анатолія була велика сім’я – семеро дітей.

Ревне служіння отця Анатолія, його тверда віра в Бога, та повага, якою він користувався серед парафіян, викликали невдоволення. Сп’янілі революційними “свободами” представники нової влади, ряд селян села Салтак-Ял стали домагатися усунення священика.
На підставі “сигналу” з місць 17 вересня 1918 року священика Анатолія Івановського було заарештовано “як білогвардійця, який веде агітацію проти Радянської влади,навіть проповідями”.
Звичайно ж, жодної контрреволюційної діяльності батюшка не вів, а постраждав за віру, за те, що сумлінно виконував свої обов’язки та не приховував своїх переконань. Отець Анатолій користувався величезною

18 жовтня 1918 року священика Анатолія Івановського було засуджено до розстрілу. Вирок виконано 30 жовтня 1918 року, поблизу міста Уржума. А.Д. Івановського реабілітовано 1 липня 1992 року. Визначенням Священного Синоду Російської Православної церкви священик Анатолій Івановський зарахований до лику Новомучеників та сповідників Російських. За Благословенням Митрополита Вятського та Слобідського Хрісанфа внесено до Собору Вятських святих.