Великомученик Димитрій Солунський

Місяця жовтня на 26-й день

Батьки, таємні християни, хрестили Димитрія і наставили у вірі. Батько його, римський проконсул, помер, коли Димитрій досяг повноліття. Імператор Максиміан Галерій, який вступив на престол 305 року, призначив Димитрія на місце батька володарем і воєводою Фессалонійської області. Головним обов’язком Димитрія було захищати свою область від зовнішніх ворогів, але імператор зажадав від нього також, щоб він винищував християн. Димитрій замість цього став викорінювати язичницькі звичаї, а язичників навертати до Христової віри.

Звичайно, імператору незабаром донесли, що проконсул Димитрій – християнин. Повертаючись із походу проти сарматів (племен, що населяли причорноморські степи), Максиміан зупинився в Солуні. Готуючись до смерті, Димитрій роздав своє майно бідним, а сам віддався молитві і посту. Імператор ув’язнив проконсула у в’язницю і став розважати себе і жителів Солуні гладіаторськими битвами в цирку. Християн розшукували і тягли на арену. Відомий серед гладіаторів завзятий Лій легко перемагав лагідних християн у бою і під радість озвірілого натовпу скидав їх на списи воїнів.

Юнак Нестор, із християн, відвідав Димитрія в темниці, і Димитрій благословив його на єдиноборство з Лієм. Укріплений Богом, Нестор здолав гордого гладіатора і кинув його на списи воїнів. Нестора мали нагородити як переможця, але замість цього його стратили як християнина.

За наказом імператора темнична варта пронизала Димитрія списами 306 року. Тіло великомученика Димитрія викинули на поталу звірам, але солуняни таємно віддали його землі. Слуга Димитрія Лупп узяв криваву ризу і перстень мученика і почав ними зцілювати недужих. Його теж стратили. За правління імператора Костянтина Великого (324-337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а за сто років були знайдені його нетлінні мощі. При гробі великомученика Димитрія відбувалися чудеса і зцілення. За правління імператора Маврикія авари, що жили на Дону, взяли в облогу місто Солунь. Святий Димитрій з’явився на міській стіні, і 100-тисячне військо тих, що брали в облогу, втекло. Іншим разом святий врятував місто від голоду. Житіє святого Димитрія оповідає, що він звільняв полонених від ярма невірних і допомагав їм досягти Солуні.

З VII століття при раці святого Димитрія почало витікати запашне і чудотворне миро, про що писали сучасники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: миро “за властивістю своєю не вода, але густіша за неї і не схоже на жодну з відомих нам речовин… Воно дивовижніше за всі пахощі не тільки штучні, а й за природою створені Богом”. З цієї причини великомученика Димитрія найменовували Мироточивим.

Тропарі, кондаки, молитви та величання