Сповідниця Матрона Власова, інокиня

Місяця жовтня на 25-й день

Матрона Власова народилася 1889 року у селі Пузо Нижегородської губернії, у селянській сім’ї. Шестирічною вона залишилася сиротою і була віддана на виховання до Серафимо-Ди віївського монастиря. У дівчинки виявилися здібності до малювання, і живопис став її послухом. Так у слухняності та молитві інокиня Матрона прожила в обителі до її закриття в 1927 році.
Після закриття монастиря інокиня Матрона разом із трьома дивіївськими сестрами оселилася у селі Кузятове Ардатівського району. Сестри прислужували в церкві, заробляли рукоділлям, вели життя тихе та мирне, але й це викликало невдоволення місцевої влади. Їх заарештували у квітні 1933 року за звинуваченням у антирадянській агітації. 21 травня 1933 року інокиня Матрона була засуджена на три роки ув’язнення в Дмитрівському таборі Московської області.
Після відбуття терміну ув’язнення вона влаштувалася при церкві у селі Веригине Горьківської області та виконувала обов’язки півчої, сторожа та прибиральниці храму. 10 листопада 1937 року матінку заарештували вдруге, звинуватили у приналежності до «контрреволюційної церковно-фашистської організації» і засудили до десяти років ув’язнення в Карлаґ, де вона працювала в лікарні прибиральницею. Начальство відзначало її сумлінну роботу та скромну поведінку. Після звільнення інокиня Матрона оселилася у селі Виїзному поблизу Арзамаса. Головним заняттям її, як і раніше, було служіння в церкві.
19 жовтня 1949 року її знову заарештували за матеріалами старої справи 1937 року. Влада звинуватила матір Матрону у проведенні «ворожої роботи», намагалися змусити обмовити священника церкви села Веригіно. Але зусилля слідчих ні до чого не спричинили.
Мати Матрону відправили на заслання в село Кам’янка Лугівського району Джамбульської області Казахської РСР. Її брат у 1954 році написав клопотання про помилування сестри. Останні роки життя інокиня Матрона мешкала у брата в рідному селі Пузо. Односельці згадують, що матінка була дуже смиренною, тихою вдачею. Більшу частину дня вона молилася. Храм було закрито, і служби дивіївськими сестрами «правилися» по домівках, незважаючи на багато заборон та переслідувань.
Інокіня Матрона мирно померла 7 листопада 1963 року. Її поховали на сільському цвинтарі ліворуч від могил мучениць Євдокії, Дарії, Дарії та Марії.
6 жовтня 2001 року на засіданні Священного Синоду Руської Православної Церкви було прийнято рішення включити до складу вже прославленого Собору новомучеників і сповідників Руських XX століття преподобно-сповідницю Матрону (Власову).

Тропарі, кондаки, молитви та величання