Сповідник Гавриїл Мелекеський (Ігошкін)

Місяця жовтня на 5-й день

Преподобносповідник Гавриїл (в миру Іван Іванович Ігошкін) народився в 1888 році в селі Самодурівка Пензенської губернії в сім’ї селянина. На навчання в духовне училище отроку доводилося ходити за десять кілометрів. У вільний від навчання і роботи час він відвідував храм, а вдома читав духовні книги і молився.

У 15 років Іван вступив до монастиря Жадовська пустинь Корсунського повіту Симбірської губернії. З початком Першої світової війни служив псаломщиком і діловодом при військовому госпіталі. 1917 року його демобілізували через хворобу, і він повернувся до батьків. У 1921 році Іоанна висвятили на диякона, а 1922 року – на священика.

З 1922 по 1928 роки отець Іоанн служив у Покровському храмі Марфо-Маріїнської обителі на Великій Ординці в Москві. Після закриття храму батюшку перевели в храм святителя Миколая в Пижах. У 1929 році отець Іоанн прийняв чернечий постриг з ім’ям Гавриїл. У 1930 році ієромонаха Гавриїла було возведено в сан ігумена.

Тричі судимий, отець Гавриїл пробув у таборах загалом 17 з половиною років, але ніколи не скаржився. Його звинувачували у ворожій налаштованості до політики комуністичної партії та радянського уряду, проведенні серед вірян антирадянської пропаганди. Одного разу в таборі йому підсипали отруту в їжу, і отець Гавриїл дізнався про це. Він помолився, перехрестив їжу і сказав: “Даремно ви мене труїте. Я з’їм цю їжу, як ви цього хочете, і вона не заподіє мені шкоди”. Шкідники стали сміятися і чекати, коли він помре, але Божою милістю він залишився неушкодженим. В останньому ув’язненні за молитвами отця Гавриїла дружина начальника табору отримала повне зцілення від невиліковної хвороби. Начальник домігся його дострокового звільнення.

Отцю Гавриїлу була притаманна безмежна любов до людей. Він ще за життя був прославлений Богом даром прозорливості та зцілення. Повернувшись із таборів, отець Гавриїл уже не служив у церкві через слабке здоров’я, але служив Божественну літургію у себе вдома. До останньої години життя навколо нього були його чада. За три дні до смерті він бачив незвичайне світло і Господа і розмовляв із Ним. 18 жовтня 1959 року батюшка відслужив Божественну літургію, причастився Святих Христових Таїн, попрощався з оточуючими і тихо спочив. Він був похований на міському кладовищі.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви. 18 жовтня 2000 року відбулося знайдення мощей преподобносповідника, які нині спочивають у Миколаївському соборі міста Димитровграда.