...
Житія святих,  Лютий

Рівноапостольний Кирил, учитель Словенський

Місяця лютого на 14-й день

Святі Мефодій та Кирило жили у ІХ столітті. Народилися вони у македонському місті Солуні (територія сучасної Греції) й належали до багатої та знатної родини. Старший з братів, святий Мефодій, покинувши державну службу прийняв чернецтво та оселився в одному з монастирів, де проводив час у пості, молитві та вивченні Святого Письма.

Молодший з братів, святий Костянтин (Кирило – чернече ім’я святого), що вирізнявся винятковими здібностями, виховувався разом з малолітнім імператором Михайлом ІІІ. Він вивчав граматику, арифметику, музику, астрономію, філософію, риторику. Знайомство з творами святителя Григорія Богослова викликало у нього захоплення богослов’ям. Молодий філософ завжди перемагав у диспутах з іновірцями, захищаючи християнське віровчення.

Подальше життя святий Костянтин присвятив Богу і разом із своїм братом жив у монастирі, готуючись до апостольського служіння. Святі брати сприяли поширенню християнства серед хозар, у Болгарії, Моравії (сучасна Чехія) та Панонії (сучасна Угорщина). Святий Костянтин створив слов’янський алфавіт, відомий під назвою “кирилиця”, та переклав святе Євангеліє з грецької мови на слов’янську. Рівноапостольні Костянтин і Мефодій переклали слов’янською мовою Апостол, Псалтир,Часослов, Служебник, ввели богослужіння для слов’янських народів рідною мовою.

Великі християнські вчителі зустріли шалений опір латинського духовенства, яке доводило, що богослужіння слід звершувати лише трьома мовами – єврейською, грецькою та латиною.

Святий Костянтин помер 14 лютого 869 року на 42-му році життя у Римі, прийнявши перед смертю чернечий постриг з ім’ям Кирило. Він заповідав брату продовжити поширення Слова Божого серед слов’янських народів.

Після смерті брата святий Мефодій став єпископом Моравії та Панонії. Саме тут, незважаючи на переслідування та утиски з боку латинського духовенства, він завершив переклад Святого Письма слов’янською мовою. Святий продовжував Євангельську проповідь серед слов’ян та охрестив чеського князя Боривоя, його дружину княгиню Людмилу та одного з польських князів. Відчуваючи наближення смерті, святий Мефодій благословив своїх учнів Горазда, Наума, Климента, Ангеларія та Лаврентія на продовження просвітницької діяльності серед слов’янських народів. Святий рівноапостольний Мефодій помер 6 квітня 885 року.

Святі рівноапостольні Мефодій та Кирило, а також їхні учні та послідовники спричинилися до поширення християнської проповіді на західноруських землях. Відомо, що по смерті святого Мефодія у 886 році понад 200 його кліриків було вигнано латинським духовенством з Моравії. Продовживши місіонерську діяльність святого Мефодія, його учні спромоглись утворити православну єпархію, яка охоплювала собою Панонію, Моравію, Чехію, Галичину та частину Волині. Є певні відомості про вплив їхньої діяльності на Північному Закарпатті, приблизно до річки Стрий і верхньої течії Бугу. Це дає підставу  для припущення про перші паростки християнства на цих теренах вже у другій половині ІХ століття. Найдревніша галицька єпископська кафедра була заснована близько 906 року та знаходилась у Перемишлі.

За переданням, учні святих Мефодія та Кирила перенесли на Західну Русь чудотворну ікону Божої Матері, яка пізніше одержала назву ”Белзька” або “Ченстоховська” і до 1382 року перебувала у Галичині. Цією іконою святитель Фотій, Патріарх Константинопольський, благословив рівноапостольних братів на велику справу просвіти слов’янських народів.

“Мефодієву єпархію” було примусово ліквідовано у 966 році, коли під тиском Риму та Німеччини, Польща прийняла католицизм. Справа святих братів загинула серед західних слов’ян, проте вона знайшла своє продовження серед південних слов’ян, а через них і у східних.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь равноапостольному Кириллу Философу, учителю Словенскому, глас 4

От пеле́н приле́жно/ прему́дрость сестру́ себе́ сотвори́в, Богогла́се,/ пресве́тлую ви́дев, я́ко деви́цу чи́сту,/ ю́же прие́м, приведе́,/ я́ко мони́сты златы́ми се́ю укра́сив свою́ ду́шу и ум,/ и обре́теся я́ко други́й Кири́лл, блаже́нне,// ра́зумом и и́менем му́дре.

Кондак равноапостольному Кириллу Философу, учителю Словенскому, глас 2

Тве́рдым и богодохнове́нным уче́нием/ просвеща́я мир пресве́тлыми заря́ми,/ обтече́, я́ко мо́лния вселе́нную,/ Кири́лле блаже́нне,/ разсева́я пресве́тлое Бо́жие сло́во,/ на за́паде и се́вере и ю́зе// мир просвеща́я чудесы́..

Тропaрь, глaсъ д7:

T пелeнъ прилёжнw премyдрость сестрY себЁ сотвори1въ, бGоглaсе, пресвётлую ви1дэвъ, ћкw дэви1цу чи1сту, ю4же пріeмь, приведE, ћкw мони1сты златhми, сeю ўкраси1въ свою2 дyшу и3 ќмъ, и3 њбрётесz ћкw другjй кmрjллъ, бlжeнне, рaзумомъ и3 и4менемъ, мyдре.

Кондaкъ, глaсъ в7.
Под0бенъ: Твє1рдыz и3 бGогл†сныz:

Твeрдымъ и3 бGодохновeннымъ ўчeніемъ просвэщaz мjръ пресвётлыми зарsми, њбтечE, ћкw м0лніz вселeнную, кmрjлле бlжeнне, разсэвaz пресвётлое б9іе сл0во, на зaпадэ, и3 сёверэ, и3 ю4зэ, мjръ просвэщaz чудесы2.

Ще в розробці

Знайшли помилку