Рівноапостольні Міріан, цар Іверський і цариця Нана

Місяця жовтня на 1-й день

На початку IV століття з волі Божої та благословення Пресвятої Його Матері проповідувати християнство в Картлі прибула свята діва Ніна. Прибувши до Мцхета, вона оселилася на околиці міста, у терні царських садів. Свята Ніна почала розпитувати про Ризи Господні, але ніхто не пам’ятав про місце їх перебування. У пошуках цієї Ризи вона познайомилася з нащадками Еліоза — юдейським священиком Абіатаром та його дочкою. Свята Ніна навернула їх у християнство.

Свята Ніна отримала від Господа дар зцілення. Вона зцілювала страждаючих ім’ям Розіп’ятого Спасителя і благодаттю Чесного Хреста, виготовленого з виноградної лози і перев’язаного її власною косою. У цей час у Картлі правив цар Міріан. Він поклонявся ідолу Армазі, вважаючи його божеством своїх предків, але в глибині душі тяжів до віри, яку проповідувала свята діва. Одного разу він навіть таємно врятував від переслідування юдеїв священика Абіатара та його дочку Сидонію.

Якось захворіла цариця Нана. Лікарі не змогли її вилікувати, і лише молитвами святої Ніни вона врятувалася від неминучої смерті. Після зцілення цариці, цар Міріан більше зацікавився істинною вірою і почав розпитувати новонаверненого Абіатора про Писання Старого і Нового Завітів.

Одного разу, під час полювання на околицях Мцхета, цар Міріан раптом став одержимий нечистою силою і загорівся бажанням винищити в Картлі християн і насамперед діву Ніну. Раптом сонце затьмарилося і царя огорнула імла. Переляканий Міріан почав благати своїх богів-покровителів врятувати його від напасті, але безуспішно. Зневірений цар почав молити Розіп’ятого Боголюдину. Відбулося диво: тієї ж миті імла відступила і сонце з’явилося знову. Звівши руки на схід, Міріан вигукнув: «Ти, Бог, якого проповідує Ніна, є Бог понад усіх богів, Владико над усіма володарями!» Повернувшись до столиці, цар Міріан перш за все вирушив у тернину, де жила свята Ніна, з почестями вітав її і довго радився з нею. За порадою святої Ніни, він послав своїх представників до Візантії — до імператора Костянтина з проханням надіслати священиків для хрещення Картлі та архітекторів для побудови церков.

Це сталося 24 червня 324 року, суботнього дня. На час прибуття священиків з Константинополя цар Міріан став готуватися до будівництва храму. З кипарисового дерева, що росло в царському саду, виготовили сім колон, шість із них спорудили безперешкодно, але сьому ніяк не вдавалося зрушити з місця. Свята Ніна зі своїми учнями молилася всю ніч. На світанку молитвенники побачили, як з небес зійшов осяяний світлом і охоплений вогнем юнак і підняв колону. Колона засяяла і зупинилася в повітрі на висоті 12 ліктів. З-під підстави Стовпа стало випливати запашне миро. Все мцхетське населення кинулося на поклоніння до сяючого Стовпа. Наблизившись до нього, хворі зцілювалися, сліпі прозрівали, а паралізовані ставали на ноги.

На той час із Константинополя прибув єпископ Іоанн зі свитою. Костянтин Великий надіслав у дар новонаверненому цареві Міріану та його народу хрест та ікону Спасителя, а також частинку Животворчого Хреста Господнього та Цвяха Господнього.

У злиття річок Мткварі та Арагві хрестилися цар із царицею, весь царський двір і вся Картлі. Після святкового хрещення єпископ Іоанн і особи, що його супроводжували, вирушили в південну Грузію — Єрушеті, побудували там церкви і залишили в дар Цвях. Потім почали будівництво Мангліського храму і помістили там частинку Животворного Хреста.

Цар Міріан палко бажав, щоб і в столичному граді знаходилися святині. Свята Ніна повідомила йому, що в Мцхет знаходиться одна з найбільших святинь – Хітон, в який був одягнений Спаситель. Цар покликав священика Абіатара і докладно розпитав про цю святиню і зрадів, отримавши підтвердження.

На горі, що височіє над містом Мцхета, росло розкішне, запашне і чудотворне дерево. На пропозицію єпископа Іоанна, царевич Реві наказав зрубати це дерево і зробити з нього хрест для поклоніння. Дерево зрубали і посадили поряд з храмом, що будується. Протягом тридцяти семи днів воно не змінювало зовнішності і навіть листя його не в’яли. Згодом із цього дерева виготовили три хрести.

Після цього протягом багатьох днів мцхетські жителі бачили те саме явище: ночами над церквою сяяв вогняний Хрест, окольцований зірками. На ранок дві зірки відокремлювалися від нього і розходилися одна на захід, інша — на схід. А вогняний Хрест прямував на північ і зупинявся над горою за річкою Арагві, а звідти зникав. Свята Ніна порадила цареві Міріану спорудити один із цих трьох хрестів на Заході, на горі Тхоті, інший – на Сході, у місті Уджарма; цар Міріан молитовно просив Господа вказати йому місце спорудження третього хреста. Господь почув його молитви і через ангела вказав місце – скелясту гору на північ від столиці, біля злиття річок Арагві та Мткварі. Нині ця гора називається Джварі (Хрест) і на ній височить чудовий храм чоловічого монастиря, також званий Джварі. При зведенні цього Хреста в Мцхета впали і розбилися всі ідоли.

Перед смертю цар Міріан благословив свого спадкоємця царевича Бакара і заповідав йому бути відданим Святій Трійці, невпинно боротися з ідолопоклонством, а потім мирно спочив у Бозі.

За заповітом святого рівноапостольного царя поховали у верхній церкві Самтавро, де нині знаходиться жіночий монастир імені святої Ніни. За своєю скромністю і смиренністю цар Міріан не побажав спочивати в нижньому великому храмі (Светіцховелі). Через два роки спочила і цариця Нана, яку поховали поряд із чоловіком.