...
Рівноапостольні Мефодій і Кирил, учителі Словенські 2365
Житія святих,  Травень

Рівноапостольні Мефодій і Кирил, учителі Словенські

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 6-й день / травня на 11-й день / жовтня на 10-й день — Собор Волинських святих

Святі рівноапостольні першовчителі і просвітителі Словенські, брати Кирил і Мефодій походили зі знатної і благочестивої сім’ї, яка жила в грецькому місті Солуні. Святий Мефодій був старшим із семи братів, а святий Константин (Кирил — його чернече ім’я) був наймолодшим. Святий Мефодій спочатку перебував у військовому званні і був правителем в одному із підпорядкованих Візантійській імперії слов’янських князівств, імовірно, Болгарському, що дало йому можливість навчитися слов’янської мови. Пробувши там близько 10 років, святий Мефодій прийняв потім чернецтво в одному із монастирів на горі Олімп.

Святий Константин же змалку вирізнявся великими здібностями і навчався разом з малолітнім імператором Михаїлом у найкращих учителів Константинополя, зокрема у Фотія, майбутнього патріарха Константинопольського. Майбутній просвітитель слов’ян досконало осягнув усі науки свого часу та багато мов, особливо старанно вивчав він творіння святителя Григорія Богослова. За свій розум і видатні пізнання святий Константин отримав прізвисько Філософа (мудрого). Після закінчення навчання він прийняв сан ієрея і був призначений хранителем патріаршої бібліотеки при храмі Святої Софії, але незабаром покинув столицю і таємно пішов у монастир. Розшуканий там і повернутий до Константинополя, він був призначений учителем філософії у Вищій константинопольській школі. Мудрість і сила віри ще зовсім молодого Константина були такі великі, що йому вдалося перемогти в суперечці вождя єретиків-іконоборців Аннія. Після цієї перемоги Константин був посланий імператором на диспут для суперечки про Святу Трійцю з сарацинами (мусульманами) і також здобув перемогу. Повернувшись, святий рівноапостольний Константин пішов до брата свого святого Мефодія на Олімп, проводячи час у безперервній молитві і читанні творінь святих отців.

Незабаром імператор викликав обох святих братів із монастиря і відправив їх до хозарів для Євангельської проповіді. На шляху вони зупинилися на деякий час у місті Корсуні, готуючись до проповіді. Там святі брати чудесним чином знайшли мощі священномученика Климента, папи Римського (пам’ять 25 листопада). Там же святий Константин знайшов Євангеліє і Псалтир, написані «руськими буквами», та людину, яка розмовляє руською, і став учитися у цієї людини читати й говорити її мовою. Після цього святі брати вирушили до хозарів, де здобули перемогу в суперечці з іудеями і мусульманами, проповідуючи Євангельське вчення. Дорогою додому брати знову відвідали Корсунь і, взявши там мощі святого Климента, повернулися до Константинополя. Святий Константин залишився в столиці, а святий Мефодій отримав ігуменство в невеликому монастирі Поліхрон, недалеко від гори Олімп, де подвизався раніше.

Незабаром прийшли до імператора посли від моравського князя Ростислава, якого гнобили німецькі єпископи, з проханням надіслати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати рідною для слов’ян мовою. Імператор покликав святого Константина і сказав йому: «Необхідно тобі йти туди, бо краще за тебе ніхто цього не виконає». Святий Константин з постом і молитвою приступив до нового подвигу. За допомогою свого брата святого Мефодія та учнів Горазда, Климента, Сави, Наума й Ангеляра він склав слов’янську азбуку і переклав слов’янською мовою книги, без яких не могло звершуватися богослужіння: Євангеліє, Апостол, Псалтир і вибрані служби. Це було 863 року.

Після завершення перекладу святі брати вирушили до Моравії, де їх прийняли з великою честю, і стали навчати богослужіння слов’янською мовою. Це викликало злість німецьких єпископів, які звершували в моравських церквах богослужіння латинською мовою, і вони постали проти святих братів, стверджуючи, що богослужіння можна звершувати лише однією з трьох мов: єврейською, грецькою або латинською. Святий Константин відповідав їм: «Ви визнаєте лише три мови, гідних того, щоб славити ними Бога. Але Давид волає: “Співайте Господу вся земля, хваліть Господа всі народи, всякий подих хай хвалить Господа!” І у Святому Євангелії сказано: “Ідіть, навчіть усі народи…”»

Німецькі єпископи були осоромлені, але озлобилися ще більше й подали скаргу в Рим. Святі брати були покликані до Рима для вирішення цього питання. Взявши з собою мощі святого Климента, папи Римського, святі Константин і Мефодій вирушили туди. Дізнавшись про те, що святі брати несуть із собою святі мощі, папа Адріан з кліром вийшов їм назустріч. Святі брати були зустрінуті з пошаною, папа Римський затвердив богослужіння слов’янською мовою, а перекладені братами книжки наказав покласти в римських церквах і звершувати літургію слов’янською мовою.

Перебуваючи в Римі, святий Константин занедужав і, в дивовижному видінні сповіщений Господом про наближення смерті, прийняв схиму з ім’ям Кирил. Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольний Кирил помер у віці 42 років. Відходячи до Бога, він заповідав братові своєму, святому Мефодію, продовжувати їхню спільну справу — просвітництво слов’янських народів світлом істинної віри. Святий Мефодій благав папу римського дозволити відвезти тіло брата для поховання його на рідній землі, але папа наказав покласти мощі святого Кирила в церкві святого Климента, де від них почали відбуватися чудеса.

Після смерті святого Кирила папа, на прохання слов’янського князя Коцела, послав святого Мефодія до Паннонії, висвятивши його на архієпископа Моравії і Паннонії, на стародавній престол святого апостола Андроника. У Паннонії святий Мефодій разом зі своїми учнями продовжував поширювати богослужіння, писемність і книги слов’янською мовою. Це знову викликало лють німецьких єпископів. Вони домоглися арешту і суду над святителем Мефодієм, якого заслали в ув’язнення до Швабії, де протягом двох із половиною років він зазнав багатьох страждань.

Звільнений за наказом папи Римського Іоанна VIII і поновлений у правах архієпископа, Мефодій продовжував євангельську проповідь серед слов’ян і хрестив чеського князя Боривоя та його дружину Людмилу (пам’ять 16 вересня), а також одного із польських князів. Втретє німецькі єпископи влаштували гоніння на святителя за неприйняття римського вчення про ісходження Святого Духа від Отця і від Сина. Рівноапостольний Мефодій був викликаний до Рима, але він виправдався перед Папою, зберігши в чистоті православне вчення, і його знову повернули до столиці Моравії — Велеграда.

Тут в останні роки свого життя святий Мефодій за допомогою двох учнів-священників переклав слов’янською мовою весь Старий Завіт, окрім Маккавейських книг, а також Номоканон (Правила святих отців) та святоотцівські книги (Патерик).

Передчуваючи наближення смерті, святий Мефодій вказав на одного зі своїх учнів — Горазда як на гідного собі наступника. Святитель передбачив день своєї смерті і помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Відспівування святителя було звершено трьома мовами — слов’янською, грецькою та латинською; похований він був у соборній церкві Велеграда.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь равноапостольным Киpиллу и Мефодию, учителем Словенским, глас 4 

Я́ко апо́столом единонра́внии/ и слове́нских стран учи́телие,/ Кири́лле и Мефо́дие Богому́дрии,/ Влады́ку всех моли́те,/ вся язы́ки слове́нския утверди́ти в Правосла́вии и единомы́слии,/ умири́ти мир// и спасти́ ду́ши на́ша.

Кондак равноапостольным Киpиллу и Мефодию, учителем Словенским, глас 3

Свяще́нную дво́ицу просвети́телей на́ших почти́м,/ Боже́ственных писа́ний преложе́нием исто́чник Богопозна́ния нам источи́вших,/ из него́же да́же додне́сь неоску́дно почерпа́юще,/ ублажа́ем вас, Кири́лле и Мефо́дие,/ Престо́лу Вы́шняго предстоя́щих// и те́пле моля́щихся о душа́х на́ших.

Молитва равноапостольным Киpиллу и Мефодию, учителем Словенским

О, пресла́внии просвети́телие слове́нских язы́к, святи́и равноапо́стольнии Мефо́дие и Кири́лле, ва́ших письме́н и уче́ний све́том просвети́вшеся и в ве́ре Христо́вой наста́вльшеся, я́ко ча́да ко отце́м, усе́рдно ны́не прибега́ем и сокруше́нием серде́чным мо́лимся: а́ще и заве́т ва́ших не соблюдо́хом, о угожде́нии бо Бо́гу небрего́хом и от бра́тняго единомы́слия в ве́ре отпадо́хом, оба́че я́коже дре́вле в земно́м житии́ ва́шем, си́це и ны́не гре́шных и недосто́йных не отврати́те тщи, но, я́ко иму́ще ве́лие ко Го́споду дерзнове́ние, приле́жно Того́ моли́те, да обрати́т нас в путь спасе́ния, да умири́т раздо́ры единове́рных, да приведе́т к единомы́слию отпа́вших и всех нас ду́хом любве́ да соедини́т Еди́ней Святе́й, Собо́рней и Апо́стольстей Це́ркви! Ве́мы бо, я́ко мно́го мо́жет моли́тва пра́ведных по благосе́рдию Влады́ки. Не оста́вите у́бо нас, уны́лых и недосто́йных, чад ва́ших, и́хже ра́ди грехо́в па́ства ва́ша, враждо́ю разделя́ема и собла́знами иносла́вных прельща́ема, ума́лися, о́вцы же слове́сныя, разрыва́емы, восхища́ются во́лки губи́тельными. Пода́ждьте у́бо нам моли́твами ва́шими ре́вность Правосла́вия, я́ко да оте́ческая преда́ния до́бре сохрани́м, кано́ны церко́вные ве́рно соблюде́м, вся́ких лжеуче́ний стра́нных отбежи́м и, та́ко в житии́ богоуго́дном преспева́юще, жи́зни ра́йския на Небеси́ сподо́бимся, иде́же ку́пно с ва́ми просла́вим в Тро́ице Еди́наго Бо́га во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Величание равноапостольным Киpиллу и Мефодию, учителем Словенским

Велича́ем вас,/ святи́и равноапо́стольнии Мефо́дие и Кири́лле,/ вся слове́нския страны́ уче́ньми свои́ми просвети́вшия// и ко Христу́ приве́дшия.

Ще в розробці

Ще в розробці