Рівноапостольні Мефодій і Кирил, учителі Словенські

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 6-й день / травня на 11-й день / жовтня на 10-й день — Собор Волинських святих

Святі рівноапостольні першовчителі і просвітителі Словенські, брати Кирил і Мефодій походили зі знатної і благочестивої сім’ї, яка жила в грецькому місті Солуні. Святий Мефодій був старшим із семи братів, а святий Константин (Кирил — його чернече ім’я) був наймолодшим. Святий Мефодій спочатку перебував у військовому званні і був правителем в одному із підпорядкованих Візантійській імперії слов’янських князівств, імовірно, Болгарському, що дало йому можливість навчитися слов’янської мови. Пробувши там близько 10 років, святий Мефодій прийняв потім чернецтво в одному із монастирів на горі Олімп.

Святий Константин же змалку вирізнявся великими здібностями і навчався разом з малолітнім імператором Михаїлом у найкращих учителів Константинополя, зокрема у Фотія, майбутнього патріарха Константинопольського. Майбутній просвітитель слов’ян досконало осягнув усі науки свого часу та багато мов, особливо старанно вивчав він творіння святителя Григорія Богослова. За свій розум і видатні пізнання святий Константин отримав прізвисько Філософа (мудрого). Після закінчення навчання він прийняв сан ієрея і був призначений хранителем патріаршої бібліотеки при храмі Святої Софії, але незабаром покинув столицю і таємно пішов у монастир. Розшуканий там і повернутий до Константинополя, він був призначений учителем філософії у Вищій константинопольській школі. Мудрість і сила віри ще зовсім молодого Константина були такі великі, що йому вдалося перемогти в суперечці вождя єретиків-іконоборців Аннія. Після цієї перемоги Константин був посланий імператором на диспут для суперечки про Святу Трійцю з сарацинами (мусульманами) і також здобув перемогу. Повернувшись, святий рівноапостольний Константин пішов до брата свого святого Мефодія на Олімп, проводячи час у безперервній молитві і читанні творінь святих отців.

Незабаром імператор викликав обох святих братів із монастиря і відправив їх до хозарів для Євангельської проповіді. На шляху вони зупинилися на деякий час у місті Корсуні, готуючись до проповіді. Там святі брати чудесним чином знайшли мощі священномученика Климента, папи Римського (пам’ять 25 листопада). Там же святий Константин знайшов Євангеліє і Псалтир, написані «руськими буквами», та людину, яка розмовляє руською, і став учитися у цієї людини читати й говорити її мовою. Після цього святі брати вирушили до хозарів, де здобули перемогу в суперечці з іудеями і мусульманами, проповідуючи Євангельське вчення. Дорогою додому брати знову відвідали Корсунь і, взявши там мощі святого Климента, повернулися до Константинополя. Святий Константин залишився в столиці, а святий Мефодій отримав ігуменство в невеликому монастирі Поліхрон, недалеко від гори Олімп, де подвизався раніше.

Незабаром прийшли до імператора посли від моравського князя Ростислава, якого гнобили німецькі єпископи, з проханням надіслати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати рідною для слов’ян мовою. Імператор покликав святого Константина і сказав йому: «Необхідно тобі йти туди, бо краще за тебе ніхто цього не виконає». Святий Константин з постом і молитвою приступив до нового подвигу. За допомогою свого брата святого Мефодія та учнів Горазда, Климента, Сави, Наума й Ангеляра він склав слов’янську азбуку і переклав слов’янською мовою книги, без яких не могло звершуватися богослужіння: Євангеліє, Апостол, Псалтир і вибрані служби. Це було 863 року.

Після завершення перекладу святі брати вирушили до Моравії, де їх прийняли з великою честю, і стали навчати богослужіння слов’янською мовою. Це викликало злість німецьких єпископів, які звершували в моравських церквах богослужіння латинською мовою, і вони постали проти святих братів, стверджуючи, що богослужіння можна звершувати лише однією з трьох мов: єврейською, грецькою або латинською. Святий Константин відповідав їм: «Ви визнаєте лише три мови, гідних того, щоб славити ними Бога. Але Давид волає: “Співайте Господу вся земля, хваліть Господа всі народи, всякий подих хай хвалить Господа!” І у Святому Євангелії сказано: “Ідіть, навчіть усі народи…”»

Німецькі єпископи були осоромлені, але озлобилися ще більше й подали скаргу в Рим. Святі брати були покликані до Рима для вирішення цього питання. Взявши з собою мощі святого Климента, папи Римського, святі Константин і Мефодій вирушили туди. Дізнавшись про те, що святі брати несуть із собою святі мощі, папа Адріан з кліром вийшов їм назустріч. Святі брати були зустрінуті з пошаною, папа Римський затвердив богослужіння слов’янською мовою, а перекладені братами книжки наказав покласти в римських церквах і звершувати літургію слов’янською мовою.

Перебуваючи в Римі, святий Константин занедужав і, в дивовижному видінні сповіщений Господом про наближення смерті, прийняв схиму з ім’ям Кирил. Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольний Кирил помер у віці 42 років. Відходячи до Бога, він заповідав братові своєму, святому Мефодію, продовжувати їхню спільну справу — просвітництво слов’янських народів світлом істинної віри. Святий Мефодій благав папу римського дозволити відвезти тіло брата для поховання його на рідній землі, але папа наказав покласти мощі святого Кирила в церкві святого Климента, де від них почали відбуватися чудеса.

Після смерті святого Кирила папа, на прохання слов’янського князя Коцела, послав святого Мефодія до Паннонії, висвятивши його на архієпископа Моравії і Паннонії, на стародавній престол святого апостола Андроника. У Паннонії святий Мефодій разом зі своїми учнями продовжував поширювати богослужіння, писемність і книги слов’янською мовою. Це знову викликало лють німецьких єпископів. Вони домоглися арешту і суду над святителем Мефодієм, якого заслали в ув’язнення до Швабії, де протягом двох із половиною років він зазнав багатьох страждань.

Звільнений за наказом папи Римського Іоанна VIII і поновлений у правах архієпископа, Мефодій продовжував євангельську проповідь серед слов’ян і хрестив чеського князя Боривоя та його дружину Людмилу (пам’ять 16 вересня), а також одного із польських князів. Втретє німецькі єпископи влаштували гоніння на святителя за неприйняття римського вчення про ісходження Святого Духа від Отця і від Сина. Рівноапостольний Мефодій був викликаний до Рима, але він виправдався перед Папою, зберігши в чистоті православне вчення, і його знову повернули до столиці Моравії — Велеграда.

Тут в останні роки свого життя святий Мефодій за допомогою двох учнів-священників переклав слов’янською мовою весь Старий Завіт, окрім Маккавейських книг, а також Номоканон (Правила святих отців) та святоотцівські книги (Патерик).

Передчуваючи наближення смерті, святий Мефодій вказав на одного зі своїх учнів — Горазда як на гідного собі наступника. Святитель передбачив день своєї смерті і помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Відспівування святителя було звершено трьома мовами — слов’янською, грецькою та латинською; похований він був у соборній церкві Велеграда.

Тропарі, кондаки, молитви та величання