Раноапостольні Міріан, цар Іверський, і дружина його Нана 63ece96d42ac9590089967
Житія святих,  Жовтень

Раноапостольні Міріан, цар Іверський, і дружина його Нана

Місяця жовтня на 1-й день

На початку IV століття з волі Божої і благословення Пресвятої Його Матері проповідувати християнство в Картлі прибула свята діва Ніна. Прибувши в Мцхета, вона оселилася на околиці міста, в тернику царських садів. Свята Ніна стала розпитувати про Ризу Господню, але ніхто не пам’ятав про місце Її перебування. У пошуках цієї Ризи вона познайомилася з нащадками Еліоза – іудейським священиком Абіатаром і його дочкою. Свята Ніна навернула їх у християнство.

Свята Ніна отримала від Господа дар зцілення. Вона зцілювала стражденних ім’ям Розіп’ятого Спасителя і благодаттю Чесного Хреста, зробленого з виноградної лози і перев’язаного її власною косою. У цей час у Картлі правив цар Міріан. Він поклонявся ідолу Армазі, вважаючи його божеством своїх предків, але в глибині душі тяжів до віри, яку проповідувала свята діва. Одного разу він навіть таємно врятував від переслідування іудеїв священика Абіатара і його доньку Сидонію.

Одного разу захворіла цариця Нана. Лікарі не змогли її вилікувати, і лише молитвами святої Ніни вона врятувалася від неминучої смерті. Після зцілення цариці цар Міріан більше зацікавився істинною вірою і став розпитувати новонаверненого Абіатара про Священне Писання Старого і Нового Завітів.

Одного разу, під час полювання в околицях Мцхета, цар Міріан раптом став одержимий нечистою силою і загорівся бажанням винищити в Картлі християн і насамперед діву Ніну. Раптом сонце затьмарилося і царя огорнула імла. Переляканий Міріан став благати своїх богів-покровителів врятувати його від напасті, але безуспішно. Зневірений цар став молити Розп’яту Боголюдину. Сталося диво: тієї ж миті імла відступила і сонце з’явилося знову. Звівши руки до сходу, Міріан вигукнув: “Ти, Бог, якого проповідує Ніна, є Бог понад усіх богів, Владика над усіма владиками!” Повернувшись до столиці, цар Міріан насамперед вирушив у терновник, де жила свята Ніна, з почестями привітав її і довго радився з нею. За порадою святої Ніни, він послав своїх представників до Візантії – до імператора Костянтина з проханням надіслати священиків для хрещення Картлі та архітекторів для побудови церков.

Це сталося 24 червня 324 року, в день суботній. На час прибуття священиків з Константинополя цар Міріан став готуватися до будівництва храму. З кипарисового дерева, що росло в царському саду, виготовили сім колон, шість із них спорудили безперешкодно, але сьому ніяк не вдавалося зрушити з місця. Свята Ніна зі своїми учнями молилася всю ніч. На світанку ті, хто молився, побачили, як з небес зійшов осяяний світлом і охоплений вогнем юнак і підняв колону. Колона засяяла і зупинилася в повітрі на висоті 12-ти ліктів. З під основи Стовпа стало витікати запашне миро. Усе мцхетське населення кинулося на поклоніння до сяючого Стовпа. Наблизившись до нього, хворі зцілювалися, сліпі прозрівали, а паралізовані ставали на ноги.

На той час із Константинополя прибув єпископ Іоанн зі свитою. Костянтин Великий надіслав у дар новонаверненому цареві Міріану та його народові хрест та ікону Спасителя, а також частку Животворящого Хреста Господнього і Цвях Господній.

Біля злиття річок Мткварі та Арагві хрестилися цар із царицею, весь царський двір і вся Картлі. Після святкового хрещення єпископ Іоанн і особи, які його супроводжували, вирушили в південну Грузію – Ерушеті, побудували там церкви і залишили в дар Цвях. Потім почали будівництво Манглісського храму і помістили там частку Животворящого Хреста.

Цар Міріан палко бажав, щоб і в столичному граді перебували святині. Свята Ніна повідомила йому, що у Мцхеті знаходиться одна з найбільших святинь – Хітон, в який був одягнений Спаситель. Цар покликав священика Абіатара і докладно розпитав про цю святиню і зрадів, отримавши від нього підтвердження.

На горі, що височіла над містом Мцхета, росло розкішне, пахуче і чудотворне дерево. За пропозицією єпископа Іоанна, царевич Реві наказав зрубати це дерево і зробити з нього хрест для поклоніння. Дерево зрубали і посадили поруч зі споруджуваним храмом. Протягом тридцяти семи днів воно не змінювало вигляду і навіть листя його не в’яло. Згодом із цього дерева виготовили три хрести.

Після цього протягом багатьох днів мцхетські жителі бачили одне й те саме явище: ночами над церквою сяяв вогненний Хрест, обкільцьований зірками. До ранку дві зірки відділялися від нього і розходилися одна на захід, інша – на схід. Вогняний же Хрест прямував на північ і зупинявся над горою за річкою Арагві, а звідти зникав. Свята Ніна порадила цареві Міріану спорудити один із цих трьох хрестів на Заході, на горі Тхоті, інший – на Сході, у місті Уджарма; цар Міріан молитовно просив Господа вказати йому місце спорудження третього хреста. Господь почув його молитви і через ангела вказав місце – скелясту гору на північ від столиці, біля злиття річок Арагві і Мткварі. Нині ця гора називається Джварі (Хрест) і на ній височіє чудовий храм чоловічого монастиря, також званий Джварі. Під час спорудження цього Хреста в Мцхета впали і розбилися всі ідоли.

Перед смертю цар Міріан благословив свого спадкоємця царевича Бакара і заповів йому бути відданим Святій Трійці, невпинно боротися з ідолопоклонництвом, а потім мирно спочив у Бозі.

За заповітом, святого рівноапостольного царя поховали у верхній церкві Самтавро, де нині розташований жіночий монастир імені святої Ніни. Через свою скромність і смиренність цар Міріан не побажав спочивати в нижньому великому храмі (Светіцховелі). Через два роки спочила і цариця Нана, яку поховали поруч із чоловіком.

Знайшли помилку