Прп. Аврамій (Авра́мій) Затворник, Хіданський, пресвітер і блж. Марія, племінниця його

Місяця жовтня на 29-й день

Преподобний Аврамій затворник і блаженна Марія, племінниця його, що подвизалися в селищі Хідана, поблизу міста Едесси, були сучасниками і співвітчизниками преподобного Єфрема Сиріна (пам’ять 28 січня), який згодом написав про їхнє життя. Преподобний Аврамій розпочав важкий подвиг усамітненого житія в розквіті своїх років. Він покинув рідну домівку й оселився в пустельному місці, далеко від мирських спокус, проводячи дні свої в безперестанній молитві. Після смерті батьків святий відмовився від спадщини і просив рідних роздати її жебракам.

Суворим подвижницьким життям, лагідністю і людяністю Аврамій привертав до себе багатьох, хто шукав духовного світла, молитви, благословення. Незабаром віра його зазнала серйозного випробування: його призначили пресвітером в одне з язичницьких селищ Месопотамії. Три роки, не шкодуючи сил, трудився преподобний над просвітництвом язичників. Він зруйнував язичницьке капище і побудував Божий храм. Смиренно переносячи наругу і навіть тяжкі побої від ідолопоклонників, які чинили опір, він у молитвах закликав Господа: “Приглянь, Владико, на раба Твого, почуй мою молитву, зміцни мене і звільни рабів Твоїх від пут диявольських і даруй їм пізнати Тебе, Єдиного Істинного Бога”. Ревному пастирю було дароване щастя побачити завершення своїх праведних трудів: язичники увірували в Іісуса Христа, Сина Божого, і преподобний сам хрестив їх.

Виконавши священний обов’язок, Аврамій знову пішов у свою пустелю, де продовжував прославляти Бога, виконуючи Його святу волю. Диявол, осоромлений подвигами преподобного, спробував спокусити його помислом гордості. Одного разу опівночі, коли святий Аврамій молився у своїй келії, раптово засяяло світло і пролунали слова: “Блаженний ти, блаженний, як ніхто з людей!” Розгадавши ворожі підступи, святий сказав: “Я – людина грішна, але сподіваюся на допомогу і благодать Бога мого і не боюся тебе”. Іншим разом диявол з’явився перед святим в образі юнака, запалив свічку і почав співати псалом: “Блаженні непорочні, хто ходить у дорозі в законі Господньому”. Зрозумівши, що і це бісівська мана, старець перехрестився і запитав: “Якщо ти знаєш, що непорочні блаженні, то навіщо ти турбуєш їх?” Спокусник відповів: “Я докучаю їм, щоб перемогти їх і відвернути від усякої доброї справи”. На це святий сказав: “Ти здобуваєш перемогу над тими, хто відступив від Бога за своєю волею, а від тих, хто любить Бога, ти зникаєш, як дим від вітру”. Після цих слів диявол зник. Так перемагав святий Аврамій ворога, укріплений Божественною благодаттю. Після п’ятдесятирічного подвижницького життя він мирно відійшов до Господа († близько 360 року).

Преподобна Марія, племінниця святого Аврамія, виросла, навчана його духовними настановами. Але ворог роду людського зумів спокусити її з істинного шляху. На двадцять сьомому році життя вона, покинувши свою келію, пішла в інше місто і почала жити розпусно. Дізнавшись про це, преподобний Аврамій одягнувся у військові обладунки, щоб не бути впізнаним, і вирушив у місто. Він розшукав племінницю і привів її до покаяння. Преподобна Марія повернулася у свою келію і все подальше життя провела в молитвах і сльозах каяття. Господь удостоїв її дару зцілення хвороб. Померла вона через п’ять років після преподобного Аврамія.

Тропарі, кондаки, молитви та величання