Преподобний Варлаам Серпуховський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 5-й день / у неділю перед 26 серпня за новим стилем — Собор Московських святих (перехідне)

Відомості про преподобного Варлаама зберіг писаний на дошці літопис, який до початку XX століття зберігався в обителі. Звідки був родом Варлаам і хто його батьки — невідомо, повість про життя Варлаама починається з 1360 року. Не збереглося відомостей, коли і де прийняв Варлаам чернечий постриг. Літопис Владичнього монастиря називає його «пострижеником пустельним». За яких обставин Варлаам став келійником святителя Олексія, літопис не згадує. Промислом Божим перебуваючи поруч зі святителем Олексієм, Варлаам опинився поблизу головних і часом вельми непростих подій церковного й політичного життя того часу. Можна припустити, що келійник супроводжував митрополита в його поїздках єпархією і, можливо, до Орди в 1357 році та був свідком його подвигів і праць, які намагався в міру сил наслідувати. Безсумнівно, що Варлаам перебував поруч зі святителем Олексієм і протягом майже дворічного перебування його в Києві, оскільки події, з яких починається розповідь літопису Владичнього монастиря, відбувалися незабаром після повернення митрополита до Москви.

Того ж 1377 року за розпорядженням святителя Олексія, митрополита Київського і всієї Русі, для Серпуховського Владичнього монастиря написали ікону «Введення Богородиці у Святая Святих» за образом видіння преподобного Варлаама Серпуховського. Ця ікона, поміщена в соборному храмі, побудованому ченцем Варлаамом, протягом багатьох століть була головною святинею монастиря і шанувалася всецерковно як чудотворна (святкування 21 листопада).

Стародавній Владичній літопис промовчав про те, як Варлаам керував братством обителі в чернечих подвигах. Але, звісно, не про саме лише облаштування монастирських будівель дбав перший її будівничий, тим паче що із уст святителя Олексія чув він слова Владичиці: «Возлюбих бо место сие на спасение многим душам человеческим». Тому більше турбот і праць поклав Варлаам на моральний, ніж на матеріальний благоустрій монастиря. Можна справедливо зробити висновок, що Варлаам, вихований в келії святителя Олексія, у нього повчався суворого чернечого благочестя, праці з упованням та вірою і духовного процвітання, а довіреним його керівництву ченцям він намагався передати дух святителя.

Не збереглося відомостей, за яким уставом жили ті, хто подвизався «на місці цьому святому». Однак можна вважати, що цей устав був близький до правил спільножительства, встановлених у монастирі преподобного Сергія. Під час настоятельства Варлаама святий ігумен міг сам наставляти братію Владичньої обителі. Уперше це могло статися на початку зими 1374 року, коли преподобний Сергій прийшов до Серпухова на запрошення серпуховського князя Володимира Андрійовича. Серпухов був тоді ще невеликим дерев’яним, слабко укріпленим містечком, і тільки біля засніжених окських луків на тлі соснового гаю здіймалися білокам’яні храми Владичнього монастиря. Важко уявити, що смиренний старець не поспішив до обителі, заснованої святителем Олексієм, з яким його поєднувала свята дружба.

Через рік після відвідин преподобним Сергієм міста Серпухова Варлаам осліп, до того ж здоров’я його почало слабшати від численних хвороб. Незважаючи на це, він ще більше примножив труди чернечого життя і з великою смиренністю й покірністю волі Божій продовжував здійснювати покладене на нього святителем Олексієм керівництво братією. До самої смерті преподобний Варлаам власним прикладом намагався укоренити у своїх учнях слова преподобного Сергія про багатотрудність чернечого життя.

Тропарі, кондаки, молитви та величання