...
Преподобний Трифон, архімандрит В’ятський p1auun5rbv7uhh5m18ts1viu1teg4
Житія святих,  Жовтень

Преподобний Трифон, архімандрит В’ятський

Місяця жовтня на 8-й день

Трифон Вятський був родом із села в Архангельській губернії. Преподобний з юності прагнув до чернечого життя.

Почувши в храмі слова про те, що хто бере на себе чернечий образ, того Господь зараховує до Своїх обраних, святий таємно залишив батьківський дім і прийшов спочатку у Великий Устюг, а потім прийняв постриг у Пискорському монастирі Пермської губернії.

Від невпинних праць і великих подвигів преподобний важко захворів і був при смерті. Під час хвороби він мав видіння Ангела Хранителя і святителя Миколая, який і зцілив його.

З цього часу преподобний став трудитися ще старанніше і отримав від Бога дар чудотворення. Деякі з братії позаздрили славі преподобного, і він, щоб уникнути суперечок, пішов у пустиню, яка знаходилася на річці Мулянки.

Тут він багато потрудився над зверненням до Христа язичників-остяків. Перейшовши на річку Чусову, святий влаштував тут Успенський монастир. Інша обитель була заснована їм на річці Вятці, близько місто Кликова (Вятки). Кілька разів по монастирських справах святий Трифон подорожував до Москви.

Преподобний був і в Казані, де в одній з бесід з митрополитом Казанським Гермогеном передрік йому патріаршество і мученицьку смерть. Помер преподобний глибоким старцем в 1612 році і був похований у створеному ним Успенському монастирі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Трифону Вятскому, глас 4

Я́ко светоза́рная звезда́,/ возсия́л еси́ от восто́ка до за́пада,/ оста́вль бо свое́ оте́чество,/ доше́л еси́ Вя́тския страны́ и Богоспаса́емаго гра́да Хлы́нова,/ в не́мже оби́тель во сла́ву Пресвяты́я Богоро́дицы созда́в,/ и, та́мо на доброде́тель впери́вся,/ собра́л еси́ и́ночествующих мно́жество,/ и, сих наставля́я на путь спасе́ния,/ был еси́ А́нгелом собесе́дник,/ и по́стником соприча́стник, Три́фоне преподо́бне,// с ни́ми Христа́ Бо́га моли́ спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобному Трифону Вятскому, глас 8

Днесь в нача́ле основа́ния доброде́телем, блаже́нне,/ положи́л еси́ в души́ свое́й страх Бо́жий,/ от ю́ности взем крест свой,/ благоче́стно Христо́ви после́довал еси́,/ А́нгельским о́бразом облече́ся и бысть мона́х преди́вен,/ в доброде́телех цветя́ше, к бу́дущим Бо́гови простира́лся./ И свое́й пло́ти, я́ко врагу́, неми́лостив, о́тче, был еси́,/ терпе́нием яви́ся, блаже́нне, я́ко зла́то искуше́но в горни́ле,/ но и ны́не не забу́ди посеща́ти чад свои́х,/ помина́й нас, чту́щих пресвяту́ю па́мять твою́,/ да вси благодари́в вопие́м ти:// ра́дуйся, прему́дре Три́фоне, наста́вниче мона́хом.

Тропaрь, глaсъ д7:

Ћкw свэтозaрнаz ѕвэздA, возсіsлъ є3си2 t вост0ка до зaпада, њстaвль бо своE nтeчество, дошeлъ є3си2 вsтскіz страны2 и3 бGоспасaемагw грaда хлhнова, въ нeмже nби1тель во слaву прес™ы1z бцdы создaвъ, и3, тaмw на добродётель впери1всz, собрaлъ є3си2 и4ночествующихъ мн0жество, и3, си1хъ наставлsz на пyть сп7сeніz, бhлъ є3си2 ѓгGлwмъ собесёдникъ, и3 п0стникwмъ сопричaстникъ, трЂфwне прпdбне, съ ни1ми хrтA бGа моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ и7:

Днeсь въ начaлэ њсновaніz добродётелей, бlжeнне, положи1лъ є3си2 въ души2 своeй стрaхъ б9ій, t ю4ности взeмъ крeстъ св0й, бlгочeстнw хrт0ви послёдовалъ є3си2, ѓгGльскимъ џбразомъ њблечeсz и3 бhсть монaхъ преди1венъ, въ добродётелехъ цвэтsше, къ бyдущимъ бGови простирaлсz. и3 своeй пл0ти, ћкw врагY, неми1лостивъ, џтче, бhлъ є3си2, терпёніемъ kви1сz, бlжeнне, ћкw злaто и3скушeно въ горни1лэ, но и3 нhнэ не забyди посэщaти ч†дъ свои1хъ, поминaй нaсъ, чтyщихъ прес™yю пaмzть твою2, да вси2 бlгодaрнэ вопіeмъ ти2: рaдуйсz, премyдре трЂфwне, настaвниче монaхwмъ.

Ще в розробці

Знайшли помилку