Преподобний Синесій Іркутський

Місяця травня на 10-й день.

Настоятель Вознесенської обителі, архімандрит Синесій Іванов, все життя своє провів разом зі святителем Софронієм, як два трудники, обидва несучи один ярем, з обробітку Божої ниви, особливо з влаштування чернечих обителей. Архімандрит Синесій, як по всій державі був співробітник Софронію, так і в Іркутську був його помічником в усьому і вірним виконавцем і провідником усіх приречень і бажань свого друга-святителя. Синесій був членом консисторії і, таким чином, помічником преосвящ. Софронія і в управлінні єпархією. Навіть зустрічаються укази від імені преосвящ. Софронія, підписані рукою архімандрита Синесія, замість єпископського підпису. Так, напр., дозвіл від 5 листопада 1766 року про освячення Манзурської Введенської церкви, на проханні старости цієї церкви про це і про видачу нового св. антимінса, а також і призначення осіб, які мають освятити храм. Резолюція ця, що виходить від імені преосвященного, підписана рукою намісника архімандрита Синесія. За це Господь і удостоїв їх вінців Своїх небесних. І Синесій, який діяльно керував Вознесенською обителлю – селищем святителя Інокентія I чудотворця, – сприйняв блаженну кончину і не тільки похвалу від земних своїх преосвященних владик, іркутських архіпастирів, а й нагороду на небі від Бога, Котрий прославив блаженного Синесія і на землі нетлінням тіла його та чудотворіннями. Цей достославний настоятель Вознесенської обителі є один, хто послужив цьому монастирю 33 роки (23 апр. – 12 травня 1754 р. до дня своєї блаженної кончини, що настала 10 травня 1787 року, поживши у світі 89 років). Труна його з нетлінним тілом ціла і видно досі в каплиці проти вівтаря соборного монастирського храму, побудованої над могилою Синесія, і служить предметом побожної поваги відвідувачів Ірк. Вознесенського монастиря. (Травнева кн. Душепол. Чт. 1905 р., стаття: Блаженний Софроній, 3-й єпископ Іркутський. – Стран. 119 і 120-та).