...
Житія святих,  Травень

Преподобний Симеон стовпник на Дивній горі

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 24-й день

Його слід відрізняти від преподобного Симеона Стовпника († 459 р.; пам’ять 1/14 вересня), який подвизався також в околицях Антіохії Сирійської.

Народився святий в 521 році в Антіохії Сирійській, випрошений матір’ю через молитву до святого Іоанна Предтечі з обітницею присвятити сина Богові. З дитинства він вирізнявся суворим посництвом. Уже в дитинстві преподобному Симеону кілька разів являвся Господь, пророкуючи йому майбутні подвиги і нагороду за них.

У шість років святий пішов на одну пустельну гору, а потім оселився в обителі преподобного Іоанна Стовпника поблизу Селевкії Сирійської, де зійшов на стовп. За найсуворіші і надприродні подвиги посту і пильнування він удостоївся особливої благодаті Божої і дару зцілення недуг.

На двадцять другому році життя за одкровенням з неба перейшов на Дивну гору, де заснував монастир. Досягнувши високого ступеня чернечої досконалості, подвижник звершив безліч чудес, прозрівав таємне, удостоївся бачення Господа і бесіди з Ним.

Так, він передбачив взяття Антіохії Хозроєм I і землетрус у ній, зцілював різні недуги і навіть воскрешав мертвих; прикликанням його імені полонені персами антіохійці одержували звільнення; по молитві преподобного протягом трьох років не бракувало пшениці в монастирській житниці, незважаючи на те, що її брали у великій кількості для харчування багатьох прибульців. Провівши на стовпі шістдесят вісім років, преподобний Симеон помер у 596 році.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Симеону Столпнику, иже на Дивной горе, глас 1

Пусты́нный жи́тель, и в телеси́ А́нгел,/ и чудотво́рец яви́лся еси́, Богоно́се, о́тче наш Симео́не,/ посто́м, бде́нием, моли́твою Небе́сная дарова́ния прии́м,/ исцеля́еши неду́жныя и ду́ши ве́рою притека́ющих ти./ Сла́ва Да́вшему тебе́ кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.

Кондак преподобному Симеону Столпнику, иже на Дивной горе, глас 2

Вы́шняя жела́я, до́льная отложи́в,/ и, я́ко не́бо, столп соде́лавый,/ тем облиста́л еси́ чуде́с заре́ю, преподо́бне,// и Христу́, всех Бо́гу, мо́лишися непреста́нно о всех нас.

Тропaрь, глaсъ №:

Пустhнный жи 1тель, и 3 въ тэлеси 2 ѓгGлъ, и 3 чудотв0рецъ kви 1лсz є 3си 2, бGон0се џтче нaшъ сmмеHне, пост0мъ, бдёніемъ, мlтвою, нб cнаz дарwвaніz пріи 1мъ, и 3сцэлsеши нед{жныz, и 3 дyшы вёрою притекaющихъ ти 2. слaва дaвшему тебЁ крёпость, слaва вэнчaвшему тS, слaва дёйствующему тоб0ю всBмъ и3сцэлє1ніz.

Кондaкъ, глaсъ в7.
Под0бенъ: Вhшнихъ и3щS:

Вы 6шнzz желaz, дHльнzz tложи 1въ, и 3 ћкw нб 7о ст0лпъ содёлавый: тёмъ њблистaлъ є 3си 2 чудeсъ зарeю, прп dбне, и 3 хrтY всёхъ бGу м0лишисz непрестaннw њ всёхъ нaсъ.

Ще в розробці