Преподобний Шіо Мгвімський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 10-й день / березня на 1-й день (перехідне) / травня на 7-й день

Преподобний Шіо (Симеон) Мгвімський (від груз. мгві́ме – печера – Печерський) народився в Антіохії Сирській. Батьки його були християнами й виховували свого сина як єдиного спадкоємця. Юнак здобув добру освіту, вивчив Святе Письмо. Любов до Слова Божого так глибоко закарбувалася в серці молодого Шіо, що він постійно тримав його в думці своїй і навіть завжди носив при собі Євангеліє, Послання апостола Павла і Псалтир. І вже в ранні роки був обдарований здатністю тлумачення Слова Божого.

Дізнавшись про святого подвижника Іоанна Зедазнійського, Шіо таємно покинув рідну домівку та попрямував до святого. Преподобний Іоанн повернув юнака батькам, передбачивши, що і вони стануть ченцями. Пророцтво незабаром здійснилося: Шіо переконав їх провести залишок їхнього життя в чернецтві, а сам, використавши на користь бідних і монастиря майно, яке залишилося після них, прийшов до преподобного Іоанна, котрий сяяв у той час в Антіохії, і, отримавши від нього постриг у чернецтво, став його учнем.

Через 20 років преподобний Шіо з-поміж 12 інших обраних учнів святого Іоанна вирушив до Іверії (Грузії) для проповіді Слова Божого.

Послуживши цій справі поширення віри Христової, преподобний Шіо побажав жити відлюдником. І з благословення католикоса Євлалія та свого вчителя преподобний Шіо попрямував на захід від Мцхета в непрохідні нетрі лісові. Тут, у пустелі, захищеній прямовисними і зовсім крутими стінами піщаної гори від погляду людського, Шіо оселився в тісній печері, ним самим висіченій у скелі, ледь достатній, щоб сховатися в ній. І за суворий аскетичний подвиг Шіо удостоївся дивовижних видінь. У скелі відкрилося джерело, що виділяло для відлюдника воду, а з їжею прилітав до нього голуб. Цей-то голуб, з волі Божої, яка визначила не залишати під спудом благодатний світильник, відкрив людям житло Шіо.

Якийсь Євагрій, знатний царедворець, полюючи за звичаєм за річкою Курою, простежив за голубом, котрий носив їжу пустельникові, і знайшов його, зануреного в молитву, з піднятими до неба руками. Він був так вражений зустріччю з цією людиною, яка сховалася від світу, яка молитовно стоїть у пустелі перед обличчям Єдиного Бога, що, зачарувавшись цим, раптово усвідомив і в собі зречення від усього мирського та почав просити чудового пустельника взяти його під своє керівництво й трудитися в печері, цілком віддавшись Богові.

Відтоді про Шіо стало відомо й іншим людям в окрузі, які стали селитися поблизу нього, і таким чином зібралося до 25 добровільних пустинножителів. На обраному за одкровенням блаженного Шіо місці збудували вони церкву в честь великого пустельного подвижника – Іоанна Хрестителя. Чутка про святого подвижника поширювалася, і місце його відокремленого життя та подвигу стало перетворюватися на обитель. Коли цар Парсман VI відвідав Євагрія в пустелі, то з побожністю поставився до подвижника Шіо та подарував йому землю під монастир, доставивши значні кошти для побудови храмів. Головним із них був храм на честь Успіння Божої Матері; другий – на честь Різдва Іоанна Хрестителя, де згодом і спочивали останки преподобного Шіо. Усі храми були освячені католикосом Макарієм. Таким чином, преподобний Шіо влаштував обитель, яка колись містила в собі безліч ченців і називалася, на ім’я засновника, Мгвімською (за 30 верстах від Тифліса). Тут відвідав його колишній учитель його Іоанн Зедазнійський і, погостювавши три дні, мав відраду впевнитися у високому ступені духовної досконалості нових ченців.

Але прагнення до повного усамітнення переважало в душі Шіо. Він залишив засновану ним обитель, попрощався з братією повчальним словом, залишив для них 160 письмових доручень і, перервавши будь-який зв’язок зі світом, прирік себе на самітницьке життя в темній, глибокій печері. Їжа святому спускалася туди мотузкою. Хто може осягнути й перелічити невимовні подвиги цього ангела в людському тілі! Передбачивши за одкровенням час смерті й причастившись Святих Тайн, преподобний Шіо 9 травня скінчив своє земне життя. Тіло великого затворника за співу присутніх ченців було поховано в заснованій ним обителі. Святі мощі його і донині служать огорожею обителі, яка одна із небагатьох уціліла посеред спустошень Грузії.

Тропарі, кондаки, молитви та величання