Житія святих,  Жовтень

Преподобний Сава Вишерський, Новгородський

Місяця жовтня на 1-й день

Преподобний Сава походив із Тверського князівства, з міста Кашина і був другим із восьми синів Кашинського боярина Івана Васильовича Борозди, з роду славного та всіма шанованого. З юних років Сава вирізнявся доброчесним життям, наслідував чернечі подвиги і, прийнявши постриг в одному з тверських монастирів, покірно ніс різні монастирські послухи. Він вирізнявся незвичайним смиренням і викликав глибоку повагу і в мирських жителів, і в ченців. Ченці шанували його за Ангела й обрали ігуменом. Але Саву обтяжувала слава людська, і він, покинувши рідні місця, тривалий час жив у цілковитій невідомості, а пізніше, ревнуючи про вищі подвиги, вирушив на Афон.

Після повернення з Афону під виглядом бідного невідомого мандрівника він прийшов на річку Вишеру, керований Богом, поставив хрест і, влаштувавши невеличкий курінь, став проводити відлюдницьке життя. Одного разу житель Новгорода, який проходив повз, побачив, як преподобний занурився в глибоку молитву, немов би не відчуваючи, що все обличчя його було вкрите комарами, так що його зовсім не було видно. Здивований перехожий повідав іншим про те, що трапилося, і всі зрозуміли, що відлюдник – істинно Божа людина. Але Сава пішов у ще більш відокремлене місце, продовжуючи вправлятися в пості й молитві, проводячи життя, сповнене поневірянь. Чутка ж про святе життя преподобного поширилася околицями, і сусідні жителі стали приходити до нього і доставляти посильні приношення. Чутка про святого угодника Божого дійшла до архієпископа Іоанна, що був тоді на Новгородській кафедрі, і він послав довідатися про преподобного Саву, хто і який він, а після одержання відповіді сам відправився на зустріч із ним. Чесноти Сави підкорили святителя, і він полюбив блаженного і надавав йому допомогу всім необхідним.

Тим часом Сава задумав заснувати обитель і став своїми руками будувати келії для ченців, які приходили. Одного разу за навіюванням диявола прийшли до нього розбійники з підступним наміром. Він же, побачивши їхній задум, попросив їх допомогти йому підняти дерево, водночас велів їм узятися за тонкий кінець, а сам узявся за товстий. Розбійники так і не змогли зрушити з місця свій кінець, а Сава один підняв дерево, чим і вразив їх, і вони з соромом і страхом поспішили піти.

Пізніше Сава з братією оселилися біля річки Вишери і спорудили та освятили церкву на честь Вознесіння Господнього. Після влаштування обителі преподобний Сава поставив собі стовп і, зійшовши на нього, всю седмицю до суботи проводив на ньому в пості та молитві; в суботу ж сходив зі стовпа до братії, причащався з ними Святих Тайн, вистоював недільну службу, розділяв трапезу і після корисного для душі повчання знову сходив на стовп до наступної суботи. Живучи на стовпі, Сава зберігав обитель своїми молитвами. Одного разу до монастиря підійшли розбійники, щоб розграбувати його, але святий зрозумівши їхній злий намір став стукати жезлом по стіні, змусивши їх тікати охоплених страхом. Про це чудо Церква оспівує в службі преподобному.

Тим часом до преподобного Сави продовжували звідусіль стікатися і ченці, і миряни заради  духовної настанови, яку від нього одержували. Перебуваючи в подвигах і переносячи суворі поневіряння і всякого роду скорботи, блаженний на вісімдесятому році від народження впав у тілесну недугу. Готуючись розпрощатися з тілом і віддати останню шану природі, він покликав до себе всю братію і звернувся до неї з передсмертними душевно-корисними повчаннями, особливо про те, щоб вони твердо й незмінно перебували в православ’ї й дотриманні чернечих обітниць, а найбільше процвітали в смиренні. “У чому ви бачили, як я подвизався, те й самі творіть”, – сказав на закінчення старець. Після цього, доручивши монастир і братію турботам і піклуванням архієпископа Новгородського, причастившись Святих Христових Таїн, він мирно віддав душу свою Господу 1 жовтня 1460 року.

Після досить тривалого часу в обителі сталася сильна пожежа, так що вона вся згоріла: і церква, і келії, і стовп преподобного. Але труна його, що знаходилася між церквою і стовпом, і каплиця над труною не зазнали ніякої шкоди. Це було перше чудо після преставлення святого. З того часу при труні стали відбуватися різні чудеса. Одного разу настоятель Саввінської обителі ігумен Геласій зцілився від отруєння за молитвами Сави, який з’явився йому у сновидінні. Він повідав про це Новгородському архієпископу Іоні, і той звершив перед гробом преподобного Сави молебний спів, наказавши написати ікону святого, скласти йому службу і житіє.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Савве Вишерскому, Новгородскому, глас 4

От ю́ности твоея́ весь Бо́гу порабо́тился еси́, блаже́нне,/ и Того́ ра́ди любве́ оте́чество и род оста́вил еси́,/ в пусты́ню всели́вся,/ и в ней жесто́кое житие́ показа́в,/ чуде́с дарова́ния от Го́спода прия́л еси́,/ Са́вво преподо́бне:// моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобному Савве Вишерскому, Новгородскому, глас 8

Отече́ства преподо́бне удали́вся,/ и всели́вся в пусты́ню,/ и та́мо на столп вше́д, иде́же жесто́кое житие́ показа́л еси́,/ и мно́гих житие́м удиви́в,/ отню́дуже дарова́ние чуде́с от Христа́ прия́л еси́,/ помина́й нас, честву́ющих па́мять твою́, да зове́м ти:// ра́дуйся, Са́вво, о́тче наш.

Молитва преподобному Савве Вишерскому, Новгородскому

О, вели́кий уго́дниче, пресла́вный чудотво́рче и оби́тели сея́ богодухнове́нный наста́вниче, Са́вво всеблаже́нне, душе́ю на Небеси́ Престо́лу всех Царя́ предстоя́щий, те́лом же во святе́й оби́тели сей почива́ющий, и разли́чная чудеса́ повсю́ду моли́твами твои́ми соверша́яй, при́зри ми́лостивно на предстоя́щия и твоего́ ко Го́споду Бо́гу хода́тайства во обдержа́щих ну́ждах лю́ди прося́щия: вси бо мы, по мно́жеству грехо́в на́ших, не то́чию сме́ем принести́ когда́ моле́бный глас, но ниже́ возвести́ оче́с свои́х на Не́бо; ты же, я́ко стяжа́вый дерзнове́ние, принеси́ за всех, к честне́й ра́це твое́й притека́ющих, те́плыя моли́твы к Го́споду, е́же изба́витися нам от гла́да, пото́па, тру́са, огня́, меча́ и бра́ни, от люде́й и от диа́вола быва́ющия, и от вся́кия душе́вныя и теле́сныя боле́зни; да изба́вившеся сих и рабо́тая Го́споду, Ему́ же предстои́ши, вни́дем в неконча́емый поко́й и просла́вим та́мо с тобо́ю всех благи́х пода́теля Бо́га, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Тропaрь, глaсъ д7:

T ю4ности твоеS вeсь бGу пораб0тилсz є3си2 бlжeнне, и3 тогw2 рaди любвE, nтeчество и3 р0дъ њстaвилъ є3си2, въ пустhню всели1всz, и3 въ нeй жест0кое житіE показaвъ, чудeсъ даров†ніz t гDа пріsлъ є3си2, сaвво прпdбне: моли2 хrтA бGа сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ и7.
Под0бенъ: Взбрaнной воев0дэ:

Nтeчества прпdбне, ўдали1всz, и3 всели1всz въ пустhню, и3 тaмw на ст0лпъ вшeдъ, и3дёже жест0кое житіE показaлъ є3си2: и3 мн0гихъ житіeмъ ўдиви1въ, tню1дуже даровaніе чудeсъ t хrтA пріsлъ є3си2, поминaй нaсъ чествyющихъ пaмzть твою2, да зовeмъ ти2: рaдуйсz, сaвво џтче нaшъ.

Ще в розробці

Знайшли помилку