Житія святих,  Лютий

Преподобний Полікарп Брянський, ігумен

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 23-й день (перехідне) / вересня на 20-й день – Собор святих Брянської митрополії

Біля Святого Спаса у Брянську, за висловом народним, або, точніше сказати, у Брянському Преображенському соборі, з лівого боку, спочивають під спудом мощі преподобного Полікарпа, будівничого того собору, що був до 1764 року монастирським храмом.

Письмового житія преподобного Полікарпа не збереглося. Немає безперечних відомостей і про час заснування Преображенського Полікарпового монастиря в Брянську, закритого в 1764 році. В описі монастирів 1662 року монастир цей іменується Спаським, або Полікарпа чудотворця. Отже, близько половини XVII століття преподобний Полікарп був уже прославленим святим нашої Церкви. Тож найімовірнішим слід визнавати, що названий монастир засновано не пізніше XVI століття. Потім збереглися достовірні звістки про особливу турботу про цей монастир з боку князів Барятинських, князя Данила Опанасовича і брата його Олексія, які побудували в XVII столітті в Спаському монастирі кам’яний храм на славу Різдва Богородиці. Із самої ж прихильності сімейства князів Барятинських до того монастиря місцевий переказ робить висновок, що і будівничим монастиря був один із членів цього княжого сімейства. Таким вважається саме відомий у писемних пам’ятках XVI століття воєвода князь Петро Іванович Барятинський. Він посідав почесні місця і в громадському управлінні, і у військових походах, але через своє суворе розуміння почуття обов’язку і честі викликав неприхильність до себе з боку шукачів слави, несправедливо і зазнав опали. Нащадок святого Михаїла Чернігівського і Брянського, навмисне переслідуваний за ревне розуміння мирської служби, він вирішив вирушити в місцевість, раніше прославлену його благочестивими предками: святим князем Олегом, котрий помер у чернецтві, засновником Петропавлівського монастиря, і князем Романом Михайловичем, який одержав чудесне зцілення від ікони Богоматері у Свенську; влаштував чернечу обитель із церквою Преображення Господнього, був у ній першим ігуменом і після тривалих подвигів мирно спочив про Господа близько 1620 року.

Про святого Полікарпа в Брянську зберігається чимало переказів як про суворого подвижника і суворого суддю. Йому саме приписують вислів, що місто Брянськ буде ні ситим, ні голодним, і з туги й печалі все розійдеться. Соборний диякон Соколов, нині померлий, з особливим страхом завжди розповідав, як він одного разу, будучи в бурхливому настрої, в гніві, з криком виходив з собору і біля місця поховання преподобного побачив старця-ченця, який сказав йому: “Чого ти кричиш і сердишся на цьому святому місці? Дивись, я Полікарп. Ти будеш покараний за безчинство”.

Старець зник. Переляканий і розгублений диякон поспішно кинувся із соборної гори і довго не ходив біля того місця, де бачив таємничого старця.

Однак суворий подвижник був милостивий до тих, хто смиренно просив його заступництва у Бога, тому й прославлений був чудотворцем уже через сорок років після своєї кончини. Не залишає він своїм заступництвом і до наших днів тих, хто приходить з належним молитовним розташуванням до чесної гробниці його. Записано кілька випадків зцілень за молитвами преподобного Полікарпа. Так, на початку шістдесятих років XIX століття з Петрограда приїжджала дочка місцевого поміщика Клавдія Петрівна Гурова, невиліковно хвора. Одного разу уві сні з’являється їй у чернечій мантії старець, показує церкву на горі й каже: “Іди до Брянська, помолися в цій церкві – і будеш здорова”.

Приїхавши до міста, хвора одразу ж дізналася, що вона уві сні бачила брянський собор, попросила відслужити тут молебень преподобному Полікарпу і одужала.

Селянка села Лбов Карачевського повіту Євдокія Петрівна Донцова тривалий час страждала розслабленням усього тіла. За порадою благочестивих людей вона була приведена чоловіком до брянського собоу. Хвору внесли на руках чоловік і двоє односельців та поклали на лавку. Тут провела вона всю Літургію, а потім була сповідана, причастилася Святих Таїн і слухала молебень преподобному Полікарпу. Вона старанно молилася, і під час молебню на неї було покладено хрест від вериг преподобного. Було це в першій половині червня 1900 року, і з того часу здоров’я Донцової почало швидко поліпшуватися. Через тиждень вона знову приїжджала до Брянська на прощу, а у вересні була ще раз і слухала подячний молебень за своє зцілення.

1 червня 1901 року перед гробницею преподобного Полікарпа служив подячний молебень священник села Коростівки Брянського повіту Василь Данков, який отримав зцілення від хвороби за молитвами угодника Божого. У листі до соборного протоієрея зцілений розповідає, що в половині квітня 1901 року він захворів на ревматизм у руках і ногах, так що не міг рухатися та зліг у ліжко. Лікуванню хвороба не піддавалася. У крайньому хворобливому стані він став прикликати на допомогу преподобного Полікарпа, і вже наступного дня після того, як він зупинився на цій думці, міг перейти з ліжка в іншу кімнату, а потім і зовсім одужав.

Селянка села Летошники Брянського повіту, хвора на сухоти, Ганна Василівна Муравйова в ніч на 1 вересня 1901 року бачила уві сні людину із натовпу, що супроводжував хресний хід із чудотворною іконою. Людина сказала їй: “Піди до брянського собору і попроси надягнути на твої груди хрест від мощей, що залишився після пожежі, і тобі буде легше”.

Хвороба тривала вже рік, хвора витратила на лікування всі статки. 2 вересня в соборі на її прохання відслужили молебень преподобному Полікарпу і поклали на неї хрест його. Згадуваний в описах чудес хрест преподобного – мідний, складаний, у формі стародавніх енколпіонів дотатарської доби, що мали переважне поширення на півдні країни.

Запис чудес біля гробниці преподобного Полікарпа ведеться докладно останнім часом. До 1895 року не було особливого святкування в пам’ять преподобного. Дозвіл на місцеве святкування було дано за клопотанням міського управління, а указ було дано Святійшим Синодом у липні 1897 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Поликарпу Брянскому, глас 1

Ве́трилом креста́ душе́вный кора́бль окорми́в,/ жите́йская кра́сная оста́вил еси́,/ и от мирска́го мяте́жа изше́д,/ плотски́я по́хоти воздержа́нием мно́гим, о́тче, умертви́л еси́,/ поще́нием и слеза́ми, моли́твами и пе́сньми непреста́нно прилепля́яся Бо́гу:/ те́мже и жили́ще досто́йно Ду́ха Пресвята́го показа́лся еси́./ Моли́, Полика́рпе преподо́бне, Христа́ Бо́га// оставле́ние прегреше́ний дарова́ти нам и ве́лию ми́лость.

Кондак преподобному Поликарпу Брянскому, глас 4

Я́коже оте́ц духо́вно, князь чу́вственно,/ лю́дем Русским яви́лся еси́, преподо́бне Полика́рпе:/ мудрова́ние бо и сла́ву мирску́ю презре́в,/ Боже́ственным зако́ном после́довал еси́,/ мона́хом же был тве́рдое укрепле́ние и свети́льник све́тел,/ те́мже восхваля́юще честну́ю па́мять твою́, зове́м ти:// моли́ Христа́ спасти́ и просвети́ти ду́ши на́ша.

Молитва преподобному Поликарпу Брянскому

О, па́стырю до́брый, наста́вниче неусы́пный, преподо́бне о́тче Полика́рпе, ты от мяте́жа ми́ра сего́ изше́д, отверже́нием благ преходя́щих ева́нгельски Христу́ после́довал еси́, и равноа́нгельное житие́ пожи́в, Безпло́тных по́чести сподо́бился еси́; того́ ра́ди па́мятуя любо́вь твою́ к лю́дям ти сро́дным, я́ко ча́до ко отцу́, к тебе́ прибега́ем и мо́лимся со умиле́нием: бу́ди щит несокруши́м Святе́й Це́ркви Правосла́вней и оте́честву на́шему, во́инству, я́ко сора́тник, и споспешеству́й в побе́дах на супоста́ты. Изба́ви, о преподо́бне уго́дниче Бо́жий, от вся́каго наве́та вра́жия гра́ды и ве́си страны́ нашея и не оста́ви заступле́нием твои́м нас немощны́х, грехи́ и скорбьми́ мно­́гими обремене́нных: умоли́ бла́гость Христа́ Бо́га на́шего дарова́ти нам по́мыслов мир, от па́губных страсте́й и вся́кия скве́рны воздержа́ние, братолю́бие и́скреннее, благоче́стие нелицеме́рно и да не во зло обрати́м блага́я, нам свы́ше вы́ну посыла́емая. Озари́, преблаже́нне, ум наш све́том лица́ Бо́жия, и́же ны́не осиява́ет тя; укрепи́ благода́тиею Госпо́днею произволе́ние на́ше, да утверди́вшеся в зако́не Христо́ве, неле́ностно тече́м по пути́ за́поведей святы́х; осени́ го́рним твои́м благослове́нием нас и всех в ско́рбех су́щих, бе́ды и боле́зньми душе́вными и теле́сными обдержи́мых, исцеле́ние, утеше́ние и избавле́ние им да́руя; над все́ми же си́ми испроси́ свы́ше рабо́м твои́м дух кро́тости и смире́ния, дух терпе́ния и покая́ния, да про́чее вре́мя живота́ на́шего иждиве́м в ве́ре и сокруше́нии серде́чнем и та́ко в час сконча́ния и разреше́ния от уз пло́ти благода́рне восхва́лим просла́вльшаго тя Го́спода, Безнача́льнаго Отца́, Единоро́днаго Его́ Сы́на и Единосу́щнаго Всеблага́го Ду́ха, Тро́ицу Неразде́льную во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Ще в розробці