...
Преподобний Паїсій Галицький, архімандрит p190pf34pdu6c1juj1b81ldk15bg3
Житія святих,  Травень

Преподобний Паїсій Галицький, архімандрит

Місяця травня на 23-й день

Преподобний Паїсій Галицький, ігумен, а потім архімандрит в обителі Успіння Богоматері, що розташовувалася на березі озера, недалеко від міста Галича. Невідомо, де народився він, від яких батьків і де прийняв чернечий образ, бо цього не знаходиться в писаннях. Невідомо ким і коли побудований Галицький монастир. Знаходиться лише в стародавніх літописах Галицьких, що за князювання Димитрія Донського († 1389), такий собі боярин Іоанн, на прізвисько Овін, жив біля міста Галича, і біля його будинку був монастир із церквою старою в ім’я святителя Миколая. Коли храм святителя і чудотворця Миколая занепав, замість нього за благовірного московського князя Димитрія Донського було збудовано новий. Пожертви на будівництво було передано боярином Іоанном (Овином), який отримав від якогось незнайомця образ Пресвятої Богородиці з умовою, що він побудує церкву на честь Її славного Успіння. Таким чином після спорудження нового храму Миколаївський монастир став іменуватися Успенським.

1433 року, постраждавши від міжусобних чвар між великим князем московським Василем Васильовичем Темним і його рідним дядьком Георгієм Димитрійовичем Галицьким, Успенський монастир втратив і свою головну святиню – образ Божої Матері, заради якого будувалася церква Успіння. Великий князь московський вирішив узяти його із собою до Москви. Однак чудесним чином ікона Пресвятої Діви знову опинилася на колишньому місці. Ця подія ще більше прославила ікону, до якої стали приходити на поклоніння численні паломники.

Преподобний Паїсій, ігумен Успенського монастиря, на прохання галицького князя Димитрія Червоного, сина князя Георгія Димитрійовича, замовив список чудотворного образу і від, правився з ним до Москви просити у великого князя заступництва для своєї обителі. Святого ігумена урочисто, під дзвін зустріли великий князь, митрополит Московський Іона († 1461; пам’ять 15/28 червня) і численні прочани. Преподобний Паїсій залишив у Москві принесений ним список чудотворної ікони Божої Матері. На знак подяки великий князь видав преподобному Паїсію охоронну грамоту, яка наказувала намісникам захищати Успенський монастир від усяких нападів і піклуватися про його духовне процвітання. На зворотному шляху в монастир преподобного Паїсія супроводжували два московські архімандрити.

Преподобний Паїсій подвизався в Успенському монастирі понад 70 років. Він багато працював над благоустроєм обителі, відновив її після руйнування під час княжих міжусобиць. За суворе подвижницьке життя і багато чернечих чеснот святитель Іона звів преподобного Паїсія в сан архімандрита.

Після багатьох років було сповіщення преподобному Паїсію про швидкий його кінець. Почав він готувати себе до цього великого дня, і не тільки себе, а й братію, в безперервних повчаннях представляючи перед очима її неминучу годину смертну, і митарства повітряні, і Страшний суд Божий, на якому відокремлюються вівці від цапів, але не розуміли братія, чому він так часто говорить про смерть і суд. Коли ж наблизився день кончини, відчув преподобний малу хворобу і став готуватися всенічним чуванням до Божественної літургії, щоб стати причасником Христових Таїн у напутті живота вічного. Після причастя обличчя його просвітилося небесним світлом, і всі з подивом на нього дивилися, чекаючи, що буде. “Чи пам’ятаєте слова мої, – сказав старець, який помирав, – як я завжди говорив вам, що близький день Господній великий; день життя нашого вже прихилився до вечора: ось нині спіткав мене цей день. Молю вас, і після мого відходу терпіть тут заради Бога, як обіцяли в обителі Пресвятої Богородиці, дотримуючись віри до кінця нашого подвигу, нехай сподобитеся неосуджено досягти гірського Сіону і поклонитися воскреслому Христу”. Плакали братія, розлучаючись із добрим наставником, який, втішаючи їх, обіцяв за них молитися і говорив, що дотримуватиметься обителі, якщо братія дотримуватимуться заповідей Божих.

Під час самого відходу простягнувся старець Паїсій на убогому одрі своєму й осінив себе хресним знаменням, творячи передсмертну молитву: “Господи! У руки Твої віддаю дух мій”. Блаженна кончина преподобного Паїсія настала в глибокій старості 23 травня 1460 року. Келія і вся обитель сповнилася пахощів у годину його кончини, і з багатьма сльозами поховали його братія у створеній ним церкві Успіння Богоматері, де є і чудотворна Овинівська ікона Божої Матері. Успенська обитель після кончини святого була названа його ім’ям.

До лику святих преподобний Паїсій був зарахований, імовірно, у XVII столітті, коли йому було складено службу. В “Іконописному оригіналі” про святого Паїсія сказано: “Преподобний отець наш Паїсій, ігумен, Галицький чудотворець, подобою сивий, брада як у Макарія Желтоводського, на кінець роздвоїлася, кучерявата; ризи чернечі”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Паисию, Галичскому чудотворцу

Днесь возсия́ нам па́мять твоя́, сла́вне Паи́сие,/ я́ко со́лнце светоза́рное, луча́ми озаря́ющи весь мир,/ та́ко и ты, преподо́бне,/ чудесы́ свои́ми тьму но́щи злых духо́в от нас отгоня́я;/ днесь Небе́сныя си́лы, и святы́х А́нгел,/ и ду́ши пра́ведных мы́сленно торжеству́ют, ра́дующеся;/ днесь и мы, гре́шнии, припа́дающе честно́му твоему́ о́бразу мо́лимся:/ о преподо́бне Паи́сие,/ Христа́ Бо́га моли́ непреста́нно// спасти́ град и лю́ди, и́же тебе́ почита́ющия.

Кондак преподобному Паисию, Галичскому чудотворцу, глас 3

Возсия́, Го́споди, гра́ду Твоему́ Га́личу,/ я́ко светоза́рное со́лнце, уго́дник Твой Паи́сий,/ ра́достно вселе́нную озаря́я свои́ми чудесы́,/ и приходя́щих с ве́рою ко гро́бу его́ свято́му;/ та́ко моли́твами Пречи́стыя Богоро́дицы от бед всех нас изба́ви,/ и упраздни́ ва́рварская шата́ния,/ я́ко мы, лю́дие Твои́, Го́споди,/ и град наш и страна́ вельми́ Тобо́ю хва́лится,// и спаса́ется моли́твами преподо́бнаго Паи́сия.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку