Преподобний Пафнутій, затворник Печерський, в Дальніх печерах p1dre4gg0c1h3s1m1uv3dnqkmio3
Житія святих,  Лютий

Преподобний Пафнутій, затворник Печерський, в Дальніх печерах

Місяця лютого на 15-й день

Пам’ять 15 лютого, у Соборі преподобних отців Києво-Печерських Дальніх Печер (28 серпня) і в Соборі всіх преподобних отців Києво-Печерських. Безперестанку плакав і зітхав усе своє життя про час розлучення душі з тілом, як оточать людину Ангели й духи злоби, покажуть усі її справи – добрі й злі, нагадають їй про всі її думки й бажання, про те, що вона забула і чого не вважала за гріх.

Але блаженні ті, що плачуть, бо ті утішаться (Мф. 5:4). І преподобний Пафнутій під час кончини своєї побачив лики Ангельські, які, прийнявши його душу, піднесли її на небо. Мощі його спочивають у Феодосієвих печерах. Його ім’я згадується у 8-й пісні канону: “Плачущих поминаючи блаженство, Пафнутіє, завжди плакав єси, нині ж радісна успадкувавши місця, молися там і нам у кров безплачевний вселитися”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Пафнутию, затворнику Печерскому, глас 2

Ве́лия ве́ры исправле́ния,/ в пеще́рнем затво́ре, я́ко на воде́ упокое́ния,/ преподо́бне о́тче Пафну́тие, ра́довался еси́,/ огне́м бо любве Бо́жественныя распаля́ем,/ бде́нием и моли́твою́ безстра́стия дости́гл еси́/ и яви́лся еси́ равноа́нгельный на земли́,// того́ моли́твами, Христе́ Бо́же, спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак преподобному Пафнутию, затворнику Печерскому, глас 8

Помышля́я исхо́д души́ твое́я/ и пра́ведное мздовоздая́ние по де́лом,/ непреста́нными слеза́ми умоли́л еси́ Го́спода/ дарова́ти тебе́ неизрече́нных ра́достей насле́дие,/ я́же уже́ со святы́ми предвкуша́я, Пафну́тие преподо́бне,// помина́й и нас пред Бо́гом, чту́щих тя.

Тропaрь, глaсъ и7:

Слeзъ твои1хъ течeньми пустhни безпл0дное воздёлалъ є3си2, и3 и4же и3з8 глубины2 воздыхaньми, во сто2 трудHвъ ўплодоноси1лъ є3си2, и3 бhлъ є3си2 свэти1льникъ вселeннэй, сіsz чудесы2, пафнyтіе џтче нaшъ. моли2 хrта бGа сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ и7:

Помышлsz и3сх0дъ души2 твоеS и3 прaведное мздовоздаsніе по дэлHмъ, непрестaнными слезaми ўмоли1лъ є3си2 гDа даровaти тебЁ неизречeнныхъ рaдостей наслёдіе, я5же ўжE со с™hми предвкушaz, пафнyтіе прпdбне, поминaй и3 нaсъ пред8 бGомъ, чтyщихъ тS.

Ще в розробці

Знайшли помилку