Преподобний Пафнутій Боровський, ігумен

Місяця травня на 1-й день

Преподобний Пафнутій Боровський народився 1394 року в селі Кудинове, недалеко від Боровська, і під час Хрещення був названий Парфенієм. Його батько Іоанн був сином охрещеного татарина-баскака Мартіна, мати Парфенія носила ім’я Фотинія.В 20 років Парфеній залишив рідну домівку і 1414 року прийняв постриг з ім’ям Пафнутій у Покровському монастирі на Високому від настоятеля Маркелла. Багато років подвизався чернець Пафнутій в обителі. Коли помер настоятель монастиря, братія обрала його ігуменом. Святитель Фотій, митрополит Київський, висвятив преподобного у священний сан (близько 1426 р.). Тридцять років провів преподобний у Покровській обителі, де був і настоятелем, і старцем-духівником. На 51-му році життя він тяжко захворів, залишив ігуменство і прийняв велику схиму. Після одужання в день святого великомученика Георгія Побідоносця, 23 квітня 1444 року, пішов із монастиря й оселився з одним ченцем на лівому березі річки Протви при впаданні в неї річки Істерьми. Незабаром на нове місце до нього стала збиратися братія. Число ченців швидко зростало. Був побудований новий кам’яний храм замість колишнього дерев’яного на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У розписі храму брав участь найкращий іконописець того часу Діонісій і його помічники. Преподобний Пафнутій подавав приклад братії, ведучи суворе життя: келія його була найбіднішою за всіх, з їжі брав найгірше. У понеділок і п’ятницю не їв зовсім, а в середу тримався сухоїдіння. Із загальних робіт преподобний обирав найважчі: рубав і носив дрова, копав і поливав город, водночас першим приходив на церковну службу.

Преподобний Пафнутій користувався глибокою любов’ю і шануванням не тільки братії свого монастиря, а й інших обителей. Промислом Божим в обитель до преподобного був направлений двадцятирічний юнак Іоанн Санін. Випробувавши того, хто прийшов, преподобний постриг його в чернецтво з ім’ям Іосиф. Згодом преподобний Іосиф Волоцький, який твердо зберігав чистоту православної віри, очолив боротьбу проти єресі жидовствуючих, засудженої на Соборі 1504 року. На цей подвиг молодого ченця благословив преподобний Пафнутій.

За тиждень до смерті преподобний передбачив свою кончину. Виконавши останню молитву і благословивши братію, він відійшов до Бога 1 травня 1477 року. Преподобний Пафнутій був послідовником преподобного Сергія, ігумена Радонезького.

Тропарі, кондаки, молитви та величання