Преподобний Нестор, некнижний, Печерський, в Дальніх печерах

Місяця жовтня на 27-й день / серпня на 28-й день

Преподобний Нестор Некнижний, іменований так на відміну преподобного Нестора Літописця, подвизався в Дальніх печерах. Залишивши мирське життя і турботи, Нестор Некнижний так старанно служив Господу, що, слухаючи богослужіння, ніколи не дрімав, а молячись, завжди намагався думати тільки про Бога і про те, що вустами промовляв перед Богом.

Не позбавлена інтересу розповідь архієпископа Воронезького Антонія про відвідання імператором Олександром I Київських печер. 1816 року імператор відвідав Лавру. Архімандрит Антоній, який перебував тоді посаді намісника Лаври, супроводжував імператора при огляді їм печер Ближніх  і Далеких. Намісник у коротких словах розповів імператору про імена і життя преподобних, до яких він з благоговінням прикладався. При наближенні до мощей св. Нестора архімандрит Антоній сказав: «Тут спочивають преподобний Нестор Некнижний». Государ у відповідь йому: Як це преподобний Нестор Некнижний? Там (тобто в Ближніх печерах) був Літописець, батько історії… Некнижний, отже, не знав грамоти? «Так, ваша величність, – відповів архімандрит Антоній, – він не вмів читати. Але Слово Боже, що розуміє людей, навчило його мудрості не земної, а вишньої, і він при молитвах своїх сподобився бачити Ангелів і впізнав свою смерть». У цей час государ, звертаючись до князя Волконського, сказав: «Угодник Божий у відсутності суєтної освіти мав чисте серце і живу віру. Слухаючи слово Боже, він виконував його справою. Полум’яна молитва розчиняла йому небеса і, блаженний бачив небожителів». Тут государ, осяявши себе хресним знаменням, зробив земний уклін, сказавши: «Преподобний отче Несторе Некнижний! Моли Бога за нас», – потім приклався до його руки.

Тропарі, кондаки, молитви та величання