Преподобний Лев Оптинський
Місяця жовтня на 11-й день
Народився у місті Карачеві Білгородської губернії Російської імперії (згодом Орловської губернії, нині Брянська область РФ) в родині руських православних християн, що належали до купецького роду імперії — Данила Васильєва сина і Улитти дочки Єгорової Наголкіних, судячи за все нащадків так званих однодворців, суспільної верстви, яку у царстві Руському (Московському) складали нащадки стародавніх бояр і дітей боярських, а також хрещених ординців, вихідців з Золотої Орди, верстви якій у суспільстві Речі Посполитій відповідала мілка, «застінкова» шляхта і реєстрове козацтво.
Походячи з міщанського роду, в молодості служив приказчиком у одного купця.
1797 залишив світ і пішов до монастиря Оптина пустинь. 1799, відчуваючи проблеми зі здоров’ям, перейшов в Білобережську пустинь Орловської єпархії РПЦ. Чернечий шлях отець Леонід проходив під керівництвом старців схимонаха Федора і ієросхімонаха Клеопи — учнів преподобного Паїсія Величковського.
В 1801 році був пострижений у мантію під іменем Леонід. У 1804 році був обраний братіями у настоятеля.
У 1808 році ієромонах Лев пострижений у схиму.
В Оптиній пустині ієросхімонах Лев став засновником старчества і тривалий час повчав і духовно окормляв велику кількість людей. Серед його духовних чад були Макарій Оптинський, Амвросій Оптинський та інші релігійні діячі, канонізовані пізніше як святі Московською патріархією. Наприкінці 1820-х у числі послушників преподобного Лева був Дмитрій Олександрович Брянчанінов — майбутній святитель Ігнатій, єпископ Кавказький РПЦ (безпатріаршої).
У вересні 1841 року припинив харчуватися і до самої смерти щоденно причащався. Помер 11/23 жовтня 1841 року.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Льву Оптинскому, глас 3
По́стническими труды́ украси́вся,/ со ученики́ преподо́бнаго Паи́сия подвиза́лся еси́,/ от ни́хже ста́рчества благода́ть прии́м,/ сие́ во оби́тели О́птинстей насади́л еси́./ Те́мже, богоблаже́нне о́тче Льве,/ я́ко име́яй дерзнове́ние ко Го́споду,/ моли́ от страсте́й нас изба́вити/ и спасти́ ду́ши на́ша.
Кондак преподобному Льву Оптинскому, глас 6
Те́сным путе́м в житии́ твое́м ше́ствуя,/ на высоту́ доброде́телей возше́л еси́/ и, благода́ть па́стырства от Бо́га прии́м,/ слове́сныя о́вцы до́бре упа́сл еси́/ и ста́рчеству тве́рдое основа́ние/ во оби́тели О́птинстей положи́л еси́./ Те́мже ны́не, преподо́бне о́тче Льве,/ предстоя́ Пресвяте́й Тро́ице,/ моли́ спасти́ся благоче́стно тя почита́ющим.
Молитва преподобному Льву Оптинскому
О, Пречестна́я богому́драя главо́ и собо́ра Ста́рцев О́птинских изря́дное и перволепное украше́ние, богопросвеще́нне о́тче Льве́! Тебе́, я́ко ча́да отцу́, дерза́ем приноси́ти сие́ ака́фистное пе́ние, ты́ же не пренебрези́ ма́лаго сего́ приноше́ния, я́ко па́че до́лжни мы́ не то́кмо пе́нии, но де́лы тя́ почестви́ти. Ты́ бо оста́вил еси́ на́м бога́тство твоего́ жития́ богоуго́днаго, в не́мже я́ко в зерца́ле зри́тся о́браз богоше́ственных отце́в в по́двизе Бо́гу угоди́вших. А́ще и не́мощны е́сть мы́ тебе́ подража́ти, но жела́нием лу́чшаго от тебе́ неотступаем и под кри́ла моли́тв твои́х прибега́ем и я́ко неключи́мии тебе́ вопие́м: изгони́ от на́с вся́кое нераде́ние, искорени́ злы́я стра́сти в сердца́х на́ших гнездящияся, прожени́ бесо́в на ны́ непреста́нно вою́ющих, да́ждь по́мощь благода́тную, я́ко си́лен е́сть и еще́ при жи́зни твое́й бесо́в прогоня́л еси́ и целил еси́ вся́кую боле́знь и не́мощь тая́щуюся. Си́це и в пре́днее вре́мя посеща́й ны́ ду́хом твои́м и жезло́м па́стырския моли́твы твоея́ порази́ волко́в мы́сленных ста́до твое́ и́щущих расхи́тити. На́с же я́ко па́стырь до́брый, при́сно зови́ свире́лию поуче́ний твои́х в Ца́рствие Бо́жие иде́же с тобо́ю по преставле́нии на́шем вку́пе да обря́щемся, прославля́я Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха в безконе́чныя ве́ки. Ами́нь.
Ще в розробці
