Преподобний Колумбан, ігумен Люксейський

Місяця листопада на 23-й день

Святий Колумбан народився в Ленстері у 543 році. Він мав стати найвідомішим ірландським місіонером на континенті. Будучи хлопчиком, він отримав духовне повчання від Шинелла Мудрого в Куайнераді. Потім він перейшов у великий монастир Бангора в графстві Даун, де вивчив латину, частково грецьку і, можливо, давньоєврейську. У 587 році він та його дванадцять супутників вирушили до Галії, а незабаром попрямували у 591 році до Бургундії, до краю гірського хребта Вогези. Святий Колумбан там одразу спорудив монастир на місці колишнього храму Діани, а потім ще два монастирі: у Люксеї та Фонтен, Люксей згодом стане найвідомішим із них. У цьому монастирі зберігався ірландський принцип обчислення пасхалії, чому протидіяли галльські єпископи, які використовували римську пасхалію. Святий Колумбан також викликав неприязнь до себе Брунгільди, бабусі короля Теодоріха II, яка позбавила життя свого чоловіка та єпископа В’єнського Дезідерія. Брунгільда розгнівалася на святого Колумбана через те, що той відмовився благословити незаконнонароджених дітей її онука-короля. Вона змовилася з галльськими єпископами і добилася королівських санкцій проти Люксейського монастиря. Але це не змогло змусити святого Колумбана відхилитися від православної віри, і його ув’язнили в темницю в Безансоні, звідки йому вдалося втікти. Королівським указом святого Колумбана було вислано до Ірландії. Дорогою до міста Нант святий сподобався відвідати могилу святого Мартіна Турського, одного з апостолів православної віри в Галлії.

Корабель, на якому святий Колумбан відпливав до Ірландії, легко відчалив, але раптом був із силою викинутий назад на берег бурею, що налетіла.

Отже, святий Колумбан та його супутники знову опинились у Галлії. Вони попрямували до міста Метц, де король Австразії Теодеберт, брат Теодоріха, зустрів їх дуже сердечно. Незабаром сюди прибули і ченці з Люксея, і святий Колумбан вирішив, що район Константського озера (швейцарська назва Боденського озера – Пер.) якнайкраще підходить для місіонерської проповіді в південній Німеччині, Гелвеції (Швейцарії) та Австрії. Король змайстрував гребну шлюпку і зібрав екіпаж, придатний для вже літнього місіонера, який плавав вниз за течією Мозелі і вгору Рейном до самого Константського озера. Дорогою місіонери сіяли серед місцевого населення зерна християнства, але більшість продовжувала перебувати у темряві язичництва. Святий Колумбан заснував монастир у Брегенці, але через три роки Верхній Рейн перейшов під владу Теодоріха II та підступної Брунгільди, і це змусило святого Колумбана та його учнів вирушити вгору Рейном і далі: перетнути Альпи, щоб опинитися в Італії. Учень святого Колумбана, на ім’я Гал, затримався і заснував ірландський монастир Сант-Галлен, а Сігісберт заснував монастир у місті Дісентіс біля витоку Рейну.

Святий Колумбан та його супутники прибули до Мілана до двору лангобардського короля Агілульфа у 613 році. Хоча Агілульф був аріаніном, але прийняв ірландського святого з великою великодушністю. Він подарував святому Колумбану землі на Аппенінах для заснування монастиря, але з умовою, що всі ченці залишаться тут і щодня молитимуться про благоденство королівства. Цей новий монастир був заснований святим Колумбаном у Боббіо, де святий прожив два роки свого довгого земного життя. У всіх своїх громадах святий Колумбан дотримувався ірландської, а не римської пасхалії, наполягаючи на тому, що ігумен, а не місцевий єпископ є головним авторитетом у своєму монастирі. Він приніс на континент ірландську практику приватної сповіді – цей звичай на Сході любив святий Василь Великий. Святий Колумбан склав чернече правило і пенітенціарій, який пізніше по-своєму тлумачать бенедиктинці, неправильно приписавши це святому, а також написав кілька поем. Любов святого до тварин була така, що до нього на поклик збігалися білки з дерев. Кажуть, що традиція прикрашати ялинки на новий рік походить саме до цього святого. За переказами святий Колумбан намагався проповідувати і слов’янам, але без успіху. Господь прийняв душу святого 23 листопада 615 року, згодом ця дата стала днем пам’яті святого. Через два роки після смерті святого Колумбана монах Йона з Боббіо написав його життя.