Преподобний Іоанн Хозевіт | Благовіст

Преподобний Іоанн Хозевіт, єпископ Кесарії Палестинської (587–596), прославився своєю боротьбою з євтихіанською єрессю, а також благодатними дарами прозорливості та чудотворень. Народився він у єгипетському місті Фіви і ще юнаком довго трудився зі своїм дідом у Фіваїдській пустелі. Дізнавшись про святе життя Іоанна, за наказом імператора його поставили єпископом міста Кесарії. Але святий, прагнучи усамітнення, пішов у Хузевскую пустелю (між Єрусалимом і Єрихоном) і подвизався там до кінця життя (VI).

Житіє у викладі свт. Димитрія Ростовського.

Преподобний отець наш Іоанн Хозевіт був родом із міста Фів, що в Єгипті. У чернецтво він був пострижений своїм дідом і, за порадою цього старця, ходив до святих місць до Єрусалиму. Після повернення звідти, він провів зі старцем кілька днів, а потім відійшов від нього в одну тісну ущелину, де знайшов невелику печеру і жив там, харчуючись одним корінням і травами. Коли ж Бог захотів прославити Свого угодника, то явив це так. Там жив великий постник, на ім’я Ананія. Одного разу до нього приведений був син однієї людини, яка мучилася нечистим духом. Ананія не прийняв його, але з великою смиренністю сказав, щоб пішли всередину країни і пошукали б там Іоанна Єгиптянина, який може зцілити юнака. Коли послані знайшли Івана, вони оголосили йому, чого прийшли. Спочатку Іван відмовлявся, але після довгої благання погодився вигнати нечистого духу і помолився Богу. Звернувшись потім до біса, він сказав:

– Іменем Іісуса Христа, – не я, але Ананія наказує тобі, нечистий дух, вийти з цього хлопця.

За словом святого нечистий дух вийшов із юнака, і цей останній став здоровим і всім оголосив про здійснене над ним славне диво. Потім святий Іоанн повинен був, проти волі, прийняти єпископство в Кесарії, але, будучи не в змозі приймати почесті і бажаючи проводити чернече життя, залишив Кесарію і знову пішов у пустелю, де й пробув до кінця свого життя.

Бог прославив святого подвижника Свого славними чудесами. В однієї людини малолітній син був мучений нечистим духом. Батько посадив його в корзину і, покривши зверху травою, приніс до Іоанна і поставив його біля печери святого. Коли дитина заплакала, святий підвівся і відразу дізнався, що в дитині гніздиться дух нечистий; прогнавши біса, Іоанн зцілив дитину. Але вигнаний біс не заспокоївся і почав мстити подвижнику, прийнявши він людський образ. Зустрівши святого в прибережній ущелині, біс припав до ніг його, ніби шукаючи благословення. Раб Божий, ненароком побачивши його обличчя, здивувався, а біс, схопивши святого за ноги, скинув його вниз до берега; святий впав стрімголов, але, за Божою благодаттю, залишився неушкодженим, так що людиногубець не досяг нічого. Потім злий дух віддав раба Божого у владу одного розбійника, який бив святого, зривав із нього одяг і спалив навіть його хатину. Святий терпляче переносив усе це і тільки говорив про себе:

– О Всевишній Господи! дякую Тобі, якщо це завгодно Тобі.

Тоді, за волею Всевишнього, розбійник був схоплений і помер ганебною смертю, і Божий раб знайшов собі на деякий час спокій. Але лукавий не припинив, однак, боротьби з блаженним. Коли святий вирушив одного разу відвідати братію, одна жінка зустріла його на шляху і впала до його ніг, благаючи увійти до неї в дім і освятити його своєю молитвою та благословенням. Святого зворушили її благання, і він увійшов. Тоді погана спокусниця замкнула двері і, вся оголившись, робила всякі гидоти, аби тільки осквернити недоброго. Але твердий чоловік непохитно встояв проти бісівського хитрощів і, відштовхнувши її, вийшов неушкодженим.

Блаженний Іоанн, почувши про якогось постника Маркіана, чутка про якого поширювалася всюди, побажав його бачити; тим часом, ще раніше, св. Іоанн, щоб уникнути всякої спокуси, зважився не залишати своєї келії в жодному разі, і з цією метою сам зв’язав себе і почитав ці пута свої нерозв’язними. І ось ангел Господній захопив Маркіана з його келії і раптово поставив його перед блаженним Іоаном. Вони вітали один одного і насолодилися духовною бесідою. Потім Маркіан знову був узятий ангелом і став невидимим.

Святий Іоанн виганяв із багатьох людей бісів, зцілював від лютих хвороб, зводив молитвою водні джерела, зводив з неба дощ і багато інших чудес чинив силою Божою, і в глибокій старості зі світом зрадив Богові святу душу свою.

* * *

Преподобний Іоанн отримав прізвисько Хозевіта від лаври Хузинської, в якій він провів більшу частину свого чернечого житія. Ця лавра знаходилася в пустелі Хузієв або Хозева, між Єрусалимом та Єрихоном, праворуч від великої дороги і недалеко від спуску в низовину Йорданську долину. Лавра ця була розташована у дикій місцевості. Церкви і келії ченців знаходилися в глибині яру і, висячи на висоті 50 сажнів, були ніби приліплені до кам’янистих стрімчаків. Хузівська лавра виникла у V столітті. Ім’я першого її засновника невідоме. Час особливого процвітання лаври Хузівське: VI, VII та VIII століття, коли вона особливо славилася строгістю життя своїх подвижників. Лавра ця існувала ще XII столітті. Про подальшу долю її нічого невідомо.