Преподобний Феофіл Печерський, архієпископ Новгородський, в Дальніх печерах

Місяця жовтня на 26-й день / серпня на 28-й день – Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Дальніх печерах (прп. Феодосія) спочивають

Ще в домонгольский час влаштування життя в Великому Новгороді відрізнялося від форми правління інших земель Русі. Батиївська навала не торкнулася новгородців, і вони дотримувалися колишніх звичаїв. Верховною владою у них володіло зібрання жителів міста, що називається вічем. Роботі віча допомагала рада виборних чиновників на чолі з архієпископом. Що ж стосується князя, то він не правив, а лише запрошувався на час за наймом в якості ватажка війська або судді і до того ж мав досить обмежені повноваження. Вважаючи Новгород частиною Русі, його громадяни були готові, проте, захищати свій правовий устрій зі зброєю в руках.

Після кончини святого Іони в 1471 році, 5 грудня, обраний був за жеребом на святительське місце в Новгород і Псков протодиякон і ризничий Отенської пустині Феофіл, і в 1472 році, 15 грудня, хіротонізований в Москві в сан архієпископа.

Важко було цьому святителю керувати своєю паствою. Посадниця Марфа Борецька і прихильники її озброювали народ проти великого князя Іоанна, а монах Пимен, друг Борецьких, сіяв ненависть до архієпископа. Деякі з бунтівників хотіли віддати Новгород під покровительство Литви, зрадивши Государю Московському і намагаючись похитнути віру своїх праотців. Святий Феофіл зупинив буйних: «Або не зраджуйте Православ’ю, — говорив він їм, — або не буду пастирем відступників, але йду назад в смиренну келію, звідки витягли ви мене на позорище заколоту».

Засліплений народ не дослухався слів пастиря. Війна розпалилася. Неодноразово розбиті новгородці змушені були просити пощади, і святитель Феофіл став їх заступником. Йому зобов’язано багато новгородських бояр звільненням з темниць литовських. У 1478 році він марно переконував князя зняти облогу, але Іоанн увійшов до Новгорода.

У 1480 році, 19 січня, кажуть, святитель Феофіл був змінений нібито за таємний зв’язок з Литвою і присланий в Москву в Чудов монастир. Але він міг і сам проситися туди на спокій, бачачи багато смут в Новгороді.

У 1485 році він небезпечно захворів. У той час з’явився йому уві сні преподобний Нифонт, єпископ Новгородський, і сказав: «Ти обіцяв поклонитися святим Печерським, але не виконав обіцянки, — за те Господь скоротив літа життя твого. Хіба не знаєш, що той, хто не виконав обітницю Богу, не побачить лиця Божого». І тому Феофіл велів везти себе хворого до Києва. Але коли приїхали до Дніпра, з’явився йому Господь і, сповістивши йому кончину, обіцяв прийняти його душу до Себе, наказуючи, щоб тіло його було покладене в печері.

Після цього святий Феофіл помер. Тіло його нетлінне в засмоленій колоді приплило під Печерський монастир і тут покладене в печері.

Тропарі, кондаки, молитви та величання